У час, коли кожна професія в Україні на вагу золота, особливо під час повномасштабної війни, рішення залишити військових медиків на їхніх прямих посадах — це не просто бюрократичне нововведення. Це питання виживання в буквальному сенсі. Коли терапевт раптом опиняється на посаді зв'язківця чи логіста, ефективність системи падає, а втрати зростають. На щастя, тепер цьому покладено край.
Військові медики залишаються медиками
Згідно з нещодавно набувшим чинності Указом Президента, військовим медикам більше не доручатимуть обов'язків, які не відповідають їхній спеціальності. Це означає, що якщо людина має диплом лікаря або медсестри, її не будуть призначати, наприклад, на склад чи в штаб лише тому, що "потрібні робочі руки". Це офіційно заборонено на державному рівні.
Указ чітко визначає: якщо у військовослужбовця є медична освіта, але відсутні додаткові знання чи сертифікати для іншої роботи, він не повинен виконувати "іншу роботу". Це не формальність. В умовах війни будь-яке неправильне кадрове рішення загрожує не лише якості служби, а й реальному порятунку поранених.
Що ще змінилось
Окрім заборони непрофільних призначень, Указ привніс ще кілька важливих змін:
- Оновлено вимоги до присвоєння звання "молодший лейтенант" саме в медичній службі.
- Розширено перелік спеціальностей, за якими формується офіцерський склад медиків.
Ці кроки дозволять не просто "грамотно оформити папери", а ефективніше керувати персоналом, який відповідає за лікування, евакуацію та реабілітацію. Адже на передовій, де кожна секунда на рахунку, часто немає права на помилку.
Чому це важливо? Реальні приклади
Уявіть ситуацію: стоматолога призначають водієм-інструктором, а медсестру – інструктором з бойової підготовки. Хоча це крайні випадки, подібні ситуації не були вигадкою, особливо в перші місяці повномасштабного вторгнення. Багато хто опинявся "не там, де мав би бути".
Причини були різні: дефіцит кадрів, швидка мобілізація, брак часу на планування. Але тепер, з досвідом кількох років війни, держава поступово усуває подібні прогалини. Цей указ — один із кроків до того, щоб військова система стала зрозумілішою, а розподіл обов'язків — логічнішим.
Медицина у війську — це більше, ніж "швидка допомога"
Йдеться не лише про лікування на полі бою. Військова медицина охоплює значно ширший спектр завдань:
- Кваліфіковане сортування поранених.
- Налагодження процесу евакуації.
- Тривала реабілітація.
- Психологічна допомога військовослужбовцям.
- Вакцинація та профілактика інфекцій.
- Навіть планова діагностика для бійців, які повертаються з ротацій.
Щоб усе це працювало ефективно, потрібні не просто "люди в погонах", а фахівці, які добре знають свою справу.
Важливий аспект: турбота про медиків
До речі, за даними кількох досліджень, одні з найвищих ризиків вигорання серед військових спостерігаються саме у медиків. Причина — не тільки фізична втома, а й значне моральне навантаження. Часто їм доводиться працювати з травмами, які цивільні лікарі бачать хіба що в підручниках. Додаткові, непритаманні обов'язки лише посилювали цей тиск. Тому відмова від "непрофільних завдань" — це ще й про турботу про самих лікарів.
Цей указ — не просто ще один документ у збірці законодавства воєнного часу. Це чіткий сигнал: ми цінуємо компетенцію, людські життя і розуміємо, що воювати — це не лише стріляти. Це ще й рятувати. І ті, хто мають це робити, повинні мати для цього всі необхідні ресурси — від знань до повноважень.