Поки Росія нарощує ударний потенціал, Україна формує новий – економічний, військовий і дипломатичний. І що важливо — робить це не на папері, а в реальних проєктах, в колі десятків країн і сотень компаній. Під час міжнародної конференції URC2025, яка відбулась у Римі, президент Володимир Зеленський дав чіткий сигнал: Україна не чекає, поки хтось ззовні вирішить її долю. Вона сама будує майбутнє – за підтримки світу, але з власної ініціативи.
Президент нагадав, що з самого початку Росія не мала й тіні наміру шукати мир. Усі "переговорні сигнали", які Москва відправляла раніше, були лише прикриттям. Під ці розмови запускалися нові ракети, а замість діалогу — продовжувалась ескалація.
У центрі уваги — дрони, ППО і нова авіація
Попри щоденні обстріли, включаючи трагічну ніч у Києві, коли загинули мирні мешканці, Україна не лише тримається. Вона модернізується. І робить це в партнерстві з іншими державами.
За словами Зеленського, на конференції були присутні представники понад 30 країн і близько 500 компаній, які виявили готовність вкладатися в оборонну індустрію України. Зокрема — у виробництво дронів, систем ППО та інноваційних рішень для фронту.
Цікаво, що українські безпілотники вже вважаються одними з найрезультативніших у світі. І тепер ідея така: партнери можуть ділитися технологіями, Україна — своїм досвідом, а разом це — нова військова модель.
Нові літаки замість радянських уламків
Окрему увагу Зеленський приділив авіації. Україна переходить з техніки радянського зразка на сучасні F-16 та "Міражі", причому цей процес відбувається швидше, ніж очікувалося.
Крім того, уже формується міжнародна коаліція безпілотників, здатних працювати не лише в зоні бойових дій, а й діяти в глибокому тилу окупанта.
Після війни — не пауза, а перезапуск
Завершуючи виступ, Зеленський зробив акцент на головному: перемога — це не фінал, а старт. Україна має шанс стати центром нової моделі партнерства між державами, бізнесом та безпековими інституціями. Щось на кшталт сучасного плану Маршалла — але не копії, а своєї версії.
Якщо світ шукає приклад, як на руїнах будувати силу — Україна вже ним стала. Тепер питання не в тому, чи допоможуть, а в тому, чи встигнуть.