Україна втрачає людей. Хтось виїхав за кордон, рятуючись від війни, хтось уже осів там з родиною, а хтось просто не бачить для себе перспективи повернення. І навіть якщо частина українців повернеться — робочих рук усе одно буде критично не вистачати. Про це прямо сказала генеральна директорка Міжнародної організації з міграції (МОМ) Емі Поуп на конференції URC2025. Вона говорить просто: навіть якби всі наші люди повернулись додому, працівників усе одно треба буде добирати — мільйонами.
Міграція — не тільки про втрати, а й про ресурс
Звучить трохи дивно, але Україні вже варто готувати прийому нових людей. Мова йде про легальну і контрольовану міграцію — щоб працівники з інших країн могли приїжджати, працювати, інтегруватися в українське суспільство. І робити це без небезпек чи сірого ринку.
Поуп наголошує: потрібно створити чіткі правила гри — від віз до стандартів захисту. Бо хаос у цій темі — це, як мінімум, несерйозно, а як максимум — небезпечно.
Жінки, які сідають за трактори: нетипові професії для нової економіки
Тим часом усередині країни відбуваються речі, які ще років десять тому здавалися б фантастикою. Жінки, які освоюють спеціальності з розряду "тільки для чоловіків", уже стали новою нормою.
Понад пів тисячі українок уже проходять навчання на професіях, які раніше навряд чи асоціювались з жіночим образом. Йдеться про верстати, трактори, котельні, навантажувачі. І навіть про тролейбуси. Це не просто спроба щось змінити — це вже зміна самого ландшафту ринку праці.
Співпраця з Італією: не тільки про гроші, а про майбутнє
Паралельно з цим на міжнародній арені — теж рух. Українське Мінекономіки та італійське Міністерство праці уклали угоду. Не декларацію про добрі наміри, а документ, який має конкретну мету — зрозуміти, що відбувається на українському ринку праці і як нам бути далі.
Це про інтеграцію в європейські економічні процеси, про адаптацію трудового законодавства до євростандартів. І, звісно, про те, щоб українці, які працюють за кордоном, були не "діаспорою десь там", а частиною спільної системи.
Хартія відповідальності: кадри важливіші за кредити
І ще один важливий крок — у Римі підписали так звану Хартію стійкості людського капіталу. Це щось більше, ніж просто красиві слова. Це рамковий документ, який об’єднує роботодавців навколо дуже конкретних речей:
- створити більше можливостей для ветеранів;
- відкрити двері для ВПО;
- підтримати людей з інвалідністю;
- допомогти жінкам, які повертаються до роботи.
Це вже не про добру волю, а про стандарт, до якого варто тягнутися. Бо інакше — ніяке відновлення не зрушить з місця.
Відновлення країни — це не лише бетон і цегла. Це люди. І якщо ми не подумаємо про це вже зараз, через кілька років доведеться вирішувати проблему не дефіциту фахівців, а дефіциту перспектив. Стратегічне планування людського капіталу є критично важливим для майбутнього України.