Міжнародний батальйон: як іноземці вливаються у ЗСУ та що їх мотивує

В українській армії сьогодні служать не лише громадяни нашої країни. У лавах Збройних сил — добровольці з десятків держав світу. Ці люди приїхали здалеку, іноді з іншого боку планети, щоб стати частиною опору російській агресії. Зараз їх понад 8 тисяч. І що цікаво — найбільше серед них представників Південної Америки.

За кілька років війна в Україні перетворилась на дещо більше, ніж просто збройний конфлікт між двома державами. Це боротьба, яка резонує в усьому світі — і саме тому до українського війська долучаються іноземці, які раніше не мали жодного стосунку до нашої країни. Їх мотивують різні причини — особисті, політичні, моральні. Але підсумок один: вони тут. І вони — поруч.

Звідки вони приїхали

Якщо спробувати уявити карту світу — вона майже вся вкрита точками, звідки вирушили добровольці до України. У ЗСУ зараз є військові з Африки, Європи, Азії, Північної Америки. Але найбільший відсоток — майже 40% — це громадяни з Південної Америки. Тобто з країн, де відстань до України — це десятки тисяч кілометрів, але мотивація сильніша за будь-яку географію.

Чому саме Південна Америка? Тут можна тільки здогадуватись: можливо, в цих країнах люди гостро відчувають несправедливість і цінують боротьбу за свободу, бо самі пройшли через історичні виклики. Можливо, хтось мав українське коріння. А може, комусь просто було неможливо лишатись осторонь. Але факт лишається фактом: сотні чоловіків і жінок з Аргентини, Бразилії, Чилі, Перу та інших держав уже стали частиною нашої оборони.

Як змінюється кількість іноземців у ЗСУ

На початку великої війни у 2022 році до лав ЗСУ вступали приблизно 100–150 іноземців щомісяця. Зараз — удумайтесь — близько 600. І загалом таких добровольців уже понад 8 тисяч. Це офіційні цифри, які оприлюднив в.о. начальника відділу координації з питань іноземців у ЗСУ Костянтин Мілевський.

Тобто майже вдесятеро більше за менш ніж три роки. Це не просто цифри — це людські історії, це долі, це мужність тих, хто вирішив не сидіти в тилу.

Що приваблює і підтримує іноземних бійців

Одним із важливих моментів, чому іноземців стає більше, є повноцінна робота спеціального Центру рекрутингу іноземців. Система працює: є підтримка з переміщення, є логістика, держава бере участь у цьому процесі. А ще — чіткість умов і рівне ставлення.

Іншими словами, жодного поділу на "своїх" і "чужих". Тут усі рівні. Тут усі — Збройні сили України.

Зброя ідентична, мотивація — особлива

Хтось може подумати: навіщо людині з іншого кінця світу їхати сюди, ризикуючи життям? Але, як не дивно, саме ці люди часто мають найпотужнішу особисту мотивацію. Часто — це ветерани інших війн, ті, хто бачив, що таке диктатура чи терор. І для них війна в Україні — це продовження тієї ж боротьби.

В окопах часто можна почути англійську, іспанську, португальську. Але мовний бар’єр, як правило, зникає ще швидше, ніж страх — бо коли йдеться про життя, розуміють одне одного з півслова.

Іноземець у формі — не виняток, а вже частина реальності

Варто чесно сказати: ще кілька років тому ідея, що поруч воює бразилець або канадець, здавалася чимось із фільмів. А сьогодні це — звичне явище. До іноземців у ЗСУ ставляться як до своїх. І, за словами самих бійців, вони це відчувають — не на словах, а в побуті, у взаємодії, у повазі.

Україна сьогодні — це не лише країна, що бореться за свої кордони. Це символ. Символ опору, гідності, вибору. І той факт, що з усього світу сюди приїжджають люди, які ладні ризикувати життям заради нашої свободи, — говорить більше, ніж будь-які виступи на самітах.

Ця війна навчила нас цінувати союзників не лише за прапором, а за вчинками. І саме ці вчинки — об'єднують людей навіть з протилежних кінців планети. Україна стала точкою, де зустрічаються не просто солдати, а вільні люди. І це — одна з найсильніших сторін нашої армії.