На тлі великої війни, коли Україна бореться за своє майбутнє, за кордоном формується ще один фронт — добровольчий. Він не менш важливий, бо мова йде не лише про зброю, а про вмотивованих людей, які самі обрали шлях додому — на службу, на захист.
8 серпня в польському Любліні знову стане трохи більше українського — нова, вже п’ята група добровольців з Українського легіону готується укласти контракти зі Збройними силами України. Про це розповів посол України в Польщі Василь Боднар.
За його словами, цей пункт набору охочих вступити до війська працює стабільно й з відчутною віддачею. Попри всі складнощі, ініціатива живе і продовжує приваблювати українців за кордоном.
Не просто підпис — а усвідомлений вибір
Що важливо — мова йде про свідомих людей. Тих, хто не втікає, а навпаки — повертається. Боднар пояснює: центр у Любліні допомагає українцям, які опинились за межами країни, долучитися до війська офіційно. Усе через контракт — на рік, три або ж до завершення воєнного стану.
Після підписання паперів — починається навчання. Перших кілька тижнів добровольці проводять на одному з польських полігонів неподалік Любліна. Там їх навчають інструктори країн НАТО. До речі, це — не лише загальна підготовка: якщо людина обрала вузьку спеціалізацію, її можуть скерувати на додаткове навчання в інше місце.
Спільний ресурс: Польща й Україна тримають лінію разом
До цього процесу залучено обидві сторони — українську та польську. Україна бере на себе забезпечення добровольців формою, медикаментами, юридичними моментами. Польща ж, у свою чергу, дає інфраструктуру — техніку, навчальні бази, озброєння. Усе, що потрібно для старту.
Цікаво, що цей формат співпраці було закладено ще в липні минулого року. Тоді, на зустрічі у Варшаві, Президент Зеленський та польський прем’єр Дональд Туск підписали спільну безпекову угоду. Саме там вперше пролунала ідея створення Українського легіону за межами країни.
Легіон росте: хвиля за хвилею
Ідея, як видно, прижилася. За менш ніж рік через центр у Любліні вже пройшли чотири групи. Перша підписала контракти ще в листопаді 2024 року, друга — у січні, третя — наприкінці лютого. Четверта хвиля — стартувала в червні.
Зараз на підході п’ята. І з огляду на активність, буде й шоста.
Важливий контекст: чому це має значення
На тлі втоми й виснаження армії, така ініціатива — як свіже дихання. Це не мобілізація "під дулом", це — вибір. І кожен із цих контрактів — це ще один мотивований військовий. Без тиску, без примусу. Із чітким розумінням, навіщо це потрібно. А ще — це знак. Для всіх тих, хто досі думає, що війна не їхня справа. Люди, які могли залишатися в безпеці в іншій країні, добровільно повертаються на фронт. І це говорить гучніше за будь-яку агітацію.
Сьогодні, коли українська держава тримається на плечах тих, хто не чекає наказу, а діє, поява п’ятої групи добровольців у Польщі — це не просто ще один набір. Це — символ. Символ того, що нація не втрачає себе, навіть розкидана світом. І поки існують такі ініціативи, існує й надія, що боротьба — не марна.