У соцмережах набирає обертів думка, що штрафи від територіальних центрів комплектування нібито "згорають" самі собою, якщо їх не сплатити протягом трьох місяців. Звучить заманливо, але юристи попереджають: така версія не має під собою реального підґрунтя.
Що каже адвокат
Адвокат Роман Кичко пояснює, що це, по суті, вигадка. Люди плутають різні юридичні моменти — строки, коли можна притягнути до відповідальності, і сам факт існування штрафу. І от саме ця плутанина створює ілюзію, що борг "згорає".
Є три місяці з моменту, коли порушення помітили, або рік з часу, коли воно було вчинене. Це написано в законі. Але — і тут головне "але" — момент виявлення не завжди можна чітко визначити. Наприклад, якщо людина не прийшла за повісткою, тоді все просто: датою виявлення вважається день, коли вона мала з’явитися.
А от у ситуації, коли хтось змінив адресу і не повідомив, чи став переселенцем і не зареєструвався у військкоматі — тоді момент може розтягнутися. Його можуть фіксувати і через кілька тижнів, і навіть пізніше. Тобто простого "відлік пішов — і кінець" тут немає.
Дехто каже: три місяці пройшли — штрафу нема. Але це надто прямолінійне трактування. Бо якраз у військовій практиці "момент виявлення" часто визначається по-різному. Тож покладатися на таку схему небезпечно.
Ризик ілюзій
І тут є ще одна річ. Якщо штраф ігнорувати, можна отримати подвійну проблему — борг не просто залишиться, а ще й збільшиться. І тоді сума буде зовсім іншою.
Ця історія показує, як легко люди починають жити міфами. Легко вірити в те, що держава сама "забуде" про твоє порушення. Але система, хай і заплутана, працює не так. Вона може бути повільною, інколи суперечливою, проте точно не побудована на тому, щоб усе списувати автоматично. Ілюзія безкарності тут небезпечніша за сам штраф.