Останніми роками тема довіри до правоохоронців звучить чи не в кожній дискусії про реформи. Поліція отримує багато повноважень, але суспільство дедалі наполегливіше вимагає контролю за тим, як ці повноваження застосовуються. На цьому тлі уряд ухвалив проект закону, який має змінити саму систему службових розслідувань у поліції.
Два різних формати комісій
Нововведення доволі цікаве. Планують створити два типи комісій: одні будуть займатися "класикою" — дисциплінарними порушеннями (ну, там, запізнився, неправильно оформив документи, ще щось у такому дусі). А інші — серйозніші, ті, що мають розглядати випадки порушення прав людини.
І тут ключовий момент: до складу останніх мають увійти і представники громадськості. Не просто формально, а за принципом пропорційності, щоб голос людей не загубився серед поліцейських. Це виглядає, як спроба показати: ми чуємо суспільство.
Хто формує склад і хто керує
На центральному рівні кількість і склад таких комісій визначатиме міністр внутрішніх справ. На місцевому — голова Нацполіції. Виходить своєрідна "сходинка відповідальності": від міністерства — до конкретного управління на місцях.
Керівники дисциплінарних комісій, за новими правилами, отримають ще й додаткові важелі. Вони матимуть право надсилати офіційні запити до органів влади, місцевого самоврядування, поліції та навіть до приватних компаній, якщо ті володіють інформацією, потрібною для розслідування.
Нові правила гри
У документі чітко визначаються строки, підстави та форми надання інформації комісіям. Якщо є відмова — вона також має бути обґрунтована. Іншими словами, вже не вийде відмовитися від співпраці простим "немає часу".
Окремо зафіксовано заборону на втручання у роботу дисциплінарних комісій. Це означає, що керівництво чи колеги не зможуть давати вказівки членам комісії або нав’язувати їм готові висновки.
Навіщо громадський контроль
Ідея залучати людей ззовні до таких процесів не нова. Подібні практики працюють у країнах ЄС, де саме прозорість допомогла підняти рівень довіри до поліції. У США, наприклад, діють незалежні поліцейські рев’ю-борди, до яких входять активісти, юристи, журналісти. Вони не завжди мають вирішальний голос, але їхня присутність змушує систему працювати чесніше.
В Україні залучення громадськості може стати своєрідним "запобіжником". Бо навіть найкраще прописані норми втрачають сенс, якщо люди не вірять у їхнє виконання.
Старі проблеми дисципліни
Варто нагадати, що скандали навколо дій поліцейських трапляються регулярно. Йдеться не лише про випадки перевищення повноважень чи порушення прав людини, а й про банальні ситуації: хабарі, конфлікти інтересів, покривання колег. У більшості випадків службові розслідування завершувалися формальними доганами або взагалі не доходили до логічного фіналу.
Нова модель комісій, принаймні на папері, має змінити цю практику.
Ризики і питання
Є й інший бік медалі. Наскільки справді громадськість зможе впливати на рішення? Чи не стануть ці комісії черговою бюрократичною структурою, де головне — папірець із підписом, а не реальний контроль?
Відкритим залишається й питання ресурсів: чи вистачить у поліцейських управлінь можливостей, щоб забезпечити якісну роботу нових органів?
Чому це важливо саме зараз
В умовах війни поліція виконує не лише класичні функції охорони порядку. Вона працює у прифронтових регіонах, займається евакуацією людей, документує воєнні злочини. Будь-який скандал у такій структурі може підірвати довіру на місцях і вплинути на безпеку громадян.
Погляд у майбутнє
Законопроект ще має пройти парламент. Якщо його підтримають, то наступним етапом стане практична реалізація: формування комісій, підбір представників громадськості, затвердження процедур. І тут якраз стане видно, чи справді зміни торкнуться системи, чи все залишиться на рівні гарних намірів.
Довіра як ресурс
Довіра до поліції — не менш важливий ресурс, ніж обладнання чи фінансування. І саме для її відновлення та зміцнення створюються нові дисциплінарні механізми. Чи стануть вони дієвими, залежить не лише від закону, а й від готовності системи прийняти зовнішній контроль. Бо врешті-решт громадяни мають бачити: якщо поліцейський порушує правила, то він відповідатиме — без кулуарних домовленостей і без "прикриття".