У найближчі дні на полях саміту Шанхайської організації співробітництва можуть відбутися розмови, що викликають неабияку увагу. За повідомленнями ЗМІ, прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді та президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган готуються до зустрічей з Володимиром Путіним.
Темою зустрічі стане війна в Україні та можливості її завершення.
Розмови Зеленського
За кілька днів до цього Зеленський вже спілкувався телефоном із Моді. Він, як повідомляють, коротко переказав результати переговорів у Вашингтоні, де зустрічався з Дональдом Трампом та європейськими лідерами. Це, так би мовити, дипломатична підготовка.
І ще один дзвінок — до Анкари. Ердоган після розмови заявив, що Туреччина уважно стежить за американськими ініціативами. Мовляв, Анкара не збирається стояти осторонь і готова знову бути "містком" для діалогу.
Турецький акцент
Турецький президент особливо підкреслив значення переговорів. Він навіть говорив про необхідність посилювати сам процес, бо без цього "просвітку" не буде. Втім, звучить це не вперше. Але важливо, що Туреччина все ще готова брати на себе роль майданчика.
Французький тиск
Макрон висловився доволі жорстко. Якщо Путін відмовиться від зустрічі із Зеленським до 1 вересня — це буде, за його словами, обман Трампа. У Парижі не приховують: різниця між тим, що говорить Кремль, і тим, що робить, настільки велика, що повірити у реальні кроки Путіна майже неможливо.
Американські ідеї
Після саміту у Вашингтоні Дональд Трамп запропонував провести двосторонню зустріч Зеленського і Путіна. Ідея, на перший погляд, проста. Але де саме вона має відбутися й у якому форматі — ще навіть не узгодили.
Німеччина ж, у особі канцлера Фрідріха Мерца, відреагувала стримано. Він прямо сказав, що реальні шанси на таку зустріч дуже малі. Позиції Києва і Москви занадто різні, навіть якщо хтось намагається їх звести.
На роздоріжжі
Відчуття дивне: переговорів, дзвінків, зустрічей багато, але результатів — майже немає. З одного боку, дипломати малюють карту можливих шляхів до миру. З іншого — війна й далі вирішується там, де стріляють, а не там, де потискають руки.