У парламенті ухвалили закон, що фактично викреслює російську мову зі списку тих, які Україна зобов’язується захищати відповідно до Європейської хартії регіональних мов. Тема непроста, але важлива, бо стосується не лише літер у документах, а й підходу держави до мовної політики.
Що саме вирішили депутати
На засіданні 3 грудня народні обранці підтримали закон №14120. Голосів вистачило з запасом - 264 "за". Документ уже рухається бюрократичними сходами: спершу його має підписати голова Верховної Ради, а потім передадуть президенту.
Тут ключовий момент: відтепер російська не підпадає під положення Хартії, яка мала б захищати мови, що не є домінантними в країні. Іншими словами, статус "мови, яку треба берегти" для російської в Україні більше не діє. Це не заборона, не ліквідація, але її місце в правовому полі змінилося досить суттєво.
Чому взагалі виникла потреба щось змінювати
До речі, причина не в емоціях чи політиці як такій. Все вперлося у переклад документа, який, скажемо так, був зроблений не зовсім коректно. І тут починається найцікавіше.
Проблема перекладу: не слово в слово
Міністерка культури Тетяна Бережна пояснила, що у старому варіанті перекладачі орієнтувалися не на оригінальний текст англійською чи французькою, а на російський переклад. Це виглядає трохи дивно, бо саме через цю "позичену" версію спотворили значення ключового терміну.
Термін "regional or minority languages" у Хартії стосувався мов, якими говорить кількісна меншість населення. А у нас це поняття трактували як "мова національної меншини". Одна зміна формулювання - і сенс пішов у зовсім інший бік. У результаті російська мова, яка фактично ніколи не була меншістю, автоматично потрапила під державний захист.
Мовна логіка, яка нарешті стала на місце
Після оновлення перекладу зникла плутанина між етнічною і чисельною меншістю. Виходить, що тепер закон відповідає реальності: мова, якою говорить велика частина країни, не може вважатися "вразливою". Юридичний перекіс виправили - і це, мабуть, одна з тих змін, які назрівали вже давно.
Межа тлумачень
Це рішення виглядає не лише як правка в законі, а як спосіб поставити крапку в багаторічній двозначності. Зі зміною перекладу зникає і підґрунтя для маніпуляцій щодо мовного статусу російської в Україні. Далі все залежить від того, як ці положення працюватимуть на практиці.