Рівно рік тому газова карта регіону для України змінилася остаточно. З 1 січня 2025 року українська газотранспортна система перейшла в режим роботи без транзиту російського газу. Без пафосу і гучних слів, але з дуже чітким сигналом: стара модель більше не працює. ГТС функціонує інакше, під нові умови й нові ризики.
Газ рухається, але іншими шляхами
Попри зупинку транзиту зі сходу, труби не спорожніли. За даними Міненерго, з початку 2025 року через міждержавні точки входу було протранспортовано близько 6,9 млрд кубометрів газу. Це не транзит у класичному розумінні, а імпорт і технічні операції, які забезпечують внутрішні потреби та стабільність системи.
Цифра не рекордна, але показова. Система живе і працює.
Рік нових партнерств
У профільному міністерстві 2025 рік називають періодом посилення співпраці з партнерами. Йшлося не лише про політичні домовленості, а про цілком практичні речі - нові маршрути, інші джерела газу, альтернативу східному напрямку.
Ключова ідея проста: що більше шляхів - то менше залежностей.
Вертикальний коридор: південь замість сходу
Одним із найбільш помітних кроків став запуск так званого Вертикального коридору. Це маршрут імпорту газу з південного напрямку, який Україна реалізувала разом із сусідніми країнами. Для енергетичної безпеки цей напрямок має особливе значення, адже він фактично замінив східний вектор постачання.
Не швидке рішення, але стратегічне.
Трансбалканський маршрут і дешевший транзит
Паралельно з цим з’явився спільний продукт для бронювання потужностей від Греції до України. Оператори ГТС України, Болгарії, Греції, Молдови та Румунії узгодили оптимізовану модель імпорту газу Трансбалканським маршрутом.
Результат виглядає так:
- тариф на транспортування зменшився на 25%;
- обсяг бронювання потужностей зріс у 2,6 раза.
Для ринку це означає просту річ: маршрут став доступнішим і привабливішим.
Польський напрямок: більше потужності
Окремо варто згадати співпрацю з Польщею. Оператори газотранспортних систем двох країн у 2025 році вдвічі збільшили гарантовану пропускну здатність, яка діятиме щонайменше до вересня 2026 року.
Польський маршрут поступово перетворюється на один із ключових. Це і доступ до LNG-терміналів у Польщі та Литві, і можливість працювати з новими постачальниками. Коло джерел розширюється, а ризики - розподіляються.
Азербайджанський газ: тест, але важливий
Ще один помітний крок - контрактування газу з Азербайджану. Перші тестові поставки стартували вже в липні 2025 року через Трансбалканський газопровід. Обсяги були невеликими, але значення - стратегічне. Це ще один сигнал про реальну диверсифікацію, а не лише плани на папері.
Американський LNG і маршрут через Грецію
У 2025 році Україна зробила крок і в бік трансатлантичної співпраці. На майданчику P-TEC Група Нафтогаз та грецька компанія ATLANTIC-SEE LNG TRADE S.A. підписали меморандум щодо майбутніх регулярних поставок американського LNG.
Маршрут передбачає постачання через грецькі LNG-термінали та далі - Вертикальним коридором до України. Це нова конфігурація, яка раніше здавалася складною, а тепер виглядає цілком робочою.
Погляд до 2050 року
Домовленості з грецькими партнерами мають довгий горизонт - до 2050 року. Йдеться не лише про сам газ, а про цілу систему:
- стабільні довгострокові поставки LNG;
- інтеграцію української інфраструктури в європейські LNG-маршрути;
- створення стійкої моделі зберігання і постачання американського LNG.
Це вже не антикризові рішення, а планування майбутнього.
Фінансова підтримка для запасів
Без грошей такі зміни неможливі. У 2025 році міжнародні партнери надали Україні суттєву фінансову допомогу для закупівлі газу. Зокрема:
- ЄБРР відкрив відновлювану кредитну лінію на 500 млн євро під гарантії ЄС;
- уряд Норвегії виділив майже 100 млн доларів США;
- Європейський інвестиційний банк надав 300 млн євро для формування стратегічних запасів напередодні опалювального сезону.
Ці кошти стали страховкою на складний період.
Контури нової енергетичної моделі
Рік без російського газового транзиту показав, що енергетична система України може працювати в іншій логіці - через різні маршрути, партнерства і довгі контракти. Це складніша модель, але вона значно стійкіша до тиску і шантажу.