У Верховній Раді ухвалили закон, який напряму стосується молодих військових, що пішли служити за програмою "Контракт 18–24". Мова йде про право на річну відстрочку від мобілізації після завершення контракту. Тобто не одразу знову повістка, а цілий рік паузи.
Закон поширюється на військовозобов’язаних і резервістів віком від 18 до 25 років, які під час воєнного стану підписали контракт строком на один рік і відслужили його повністю.
Кому дають відстрочку і як це виглядає на практиці
Якщо перекласти з юридичної мови на людську, схема така:
- людина 18–25 років пішла служити за контрактом;
- відслужила рік;
- звільнилася;
- протягом наступних 12 місяців її не можуть мобілізувати примусово.
У цей період призов можливий лише за власним бажанням. Тобто, якщо хтось захоче повернутися в армію раніше — це не забороняється. Але примусово ніхто не тягне.
Фактично держава каже: відслужив чесно — маєш право на паузу. Без сюрпризів і різких поворотів.
Навіщо взагалі вводили таку норму
Ця ідея з’явилася не на порожньому місці. Молоді контрактники часто боялися одного простого моменту: відслужу рік, а потім одразу мобілізація без перерви. І виходить, що контракт ніби добровільний, але на практиці перетворюється на безперервну службу.
Новий закон трохи знімає цю напругу. Він дає зрозумілі правила гри наперед: є контракт, є його кінець, є гарантований рік без мобілізації. Принаймні на папері все виглядає доволі логічно.
Що кажуть у Міноборони
Міністр оборони Михайло Федоров, коментуючи ухвалення закону, назвав його важливим кроком для формування професійної армії та справедливих умов служби для молоді.
За його словами, це ще й питання довіри: держава має показати, що правила не змінюються посеред дороги, і що добровільна служба не означає автоматичну "службу без кінця".
Водночас у Міноборони визнають, що це лише частина змін. Є ще низка норм, які потрібно доопрацювати, щоб система контрактної служби працювала стабільно, без сірих зон і двозначностей.
Що це означає в реальному житті
Якщо дивитися без пафосу, закон робить службу трохи більш передбачуваною. Для когось це можливість після армії повернутися до навчання. Для когось - знайти роботу, відновити здоров’я, просто пожити цивільним життям без постійного очікування нової повістки.
З іншого боку, армія все одно зберігає можливість залучати тих, хто сам захоче продовжити службу. Тобто баланс між потребами оборони і правами конкретної людини намагаються втримати хоча б у мінімальних межах.
Не ідеально, але вже не так жорстко, як було раніше.