Зима знову нагадує про себе не лише холодом, а й постійними змінами в навчальному процесі. Морози, негода, перебої зі світлом - і от уже в багатьох містах школи переводять дітей на дистанційку. Для безпеки це, звісно, логічно. Але для батьків, які працюють повний день, ситуація виглядає трохи складніше, ніж у новинах.
Особливо це відчувається в сім’ях, де діти ще малі - до 14 років. Формально вони навчаються, але фактично сидять удома самі. А батьки в цей час мають бути на роботі, ніби нічого не сталося. І тут починається класичне українське питання: а як це взагалі вирішується по закону.
Що передбачено в законі, якщо без зайвої бюрократії
Як пояснюють у профспілці працівників авіабудування та машинобудування, в українському законодавстві така ситуація вже прописана. Не ідеально, але механізм є.
У Кодексі законів про працю, а саме в частині 14 статті 60-2, зазначено: якщо дитина до 14 років навчається онлайн на підставі офіційного рішення школи, один із батьків має право перейти на дистанційну роботу.
Ключове слово тут - "може". Тобто це не автоматично і не за замовчуванням. Потрібна згода роботодавця. Без цього - ніяк.
Як це працює на практиці, а не на папері
Формально схема виглядає так:
- батьки домовляються з роботодавцем про тимчасову дистанційну роботу;
- оформлюється наказ або розпорядження;
- працівник офіційно працює з дому, не порушуючи трудових правил.
Фактично це означає, що можна легально сидіти вдома з дитиною, поки вона навчається онлайн, і при цьому не брати відпустку, не писати заяви "за власний рахунок" і не вигадувати історії про лікарняні.
Але є нюанс, про який часто забувають: роботодавець має погодитися. Закон дає право домовлятися, але не змушує керівника автоматично переводити всіх на дистанційку.
Що варто мати під рукою, щоб не було зайвих питань
Фахівці радять не діяти на емоціях, а підготуватися. Наприклад, мати документ зі школи, де чітко вказано, що дитина переведена на онлайн-навчання. Це може бути наказ, довідка або офіційне повідомлення від навчального закладу.
У реальному житті це часто виглядає так: показали документ, пояснили ситуацію, домовилися на тиждень-два дистанційної роботи. Без скандалів і без зайвих нервів. Хоча, звісно, багато залежить від роботодавця і специфіки самої роботи.
Бо одне діло - офіс чи ІТ, а зовсім інше - виробництво або сфера послуг, де "працювати з дому" звучить трохи як фантастика.