Енергетичний терор: в ООН закликали росію припинити обстріли української інфраструктури

Організація Об’єднаних Націй офіційно звернулася до Росії з вимогою зупинити обстріли української критичної інфраструктури, насамперед енергетичної. Про це йдеться у заяві Верховного комісара ООН з прав людини Фолькера Тюрка, яку опублікувало видання The Guardian.

Фактично мова йде про прямий заклик припинити те, що вже давно виглядає не як воєнна тактика, а як системний тиск на цивільне населення. Бо коли летять ракети по підстанціях і ТЕЦ, страждають не військові, а звичайні люди у квартирах і будинках.

Що кажуть в ООН

Фолькер Тюрк наголосив, що нищення цивільних об’єктів є прямим порушенням міжнародного гуманітарного права. І мова не про якісь абстрактні норми, а про дуже конкретні речі: світло, тепло, вода, зв’язок.

Без цього нормальне життя просто не працює. Особливо взимку, коли електрика - це не комфорт, а базове питання виживання.

Напади на цивільну інфраструктуру заборонені міжнародним гуманітарним правом. Я закликаю російську федерацію негайно припинити ці атаки, - заявив Тюрк.

Чому це вважають ударом по мирних

В ООН прямо зазначають: Росія фактично ігнорує правила ведення війни. Енергетичні об’єкти не є військовими цілями, але саме по них летить регулярно.

І наслідки тут відчувають не солдати, а звичайні люди. Квартири без світла. Лікарні без стабільного живлення. Люди, які сидять у холоді і не знають, коли знову з’явиться електрика.

По суті, кожна така атака - це удар по цивільних містах. Не по фронту, не по військових, а по тому, що тримає повсякденне життя.

Гуманітарні наслідки

В ООН підкреслюють, що ці обстріли мають не короткочасний, а системний ефект. Це не "кілька годин без світла", а проблеми з:

  • водопостачанням,
  • роботою лікарень,
  • транспортом,
  • зв’язком.

Тобто ламається ціла інфраструктура, яка забезпечує нормальне функціонування міст. І саме тому такі дії в міжнародному праві розглядають як можливі воєнні злочини.

Якщо перекласти це не мовою дипломатів, а простіше - це спроба тиснути на країну через побут. Через холод, темряву і постійний страх, що завтра знову вимкнуть світло.