Про котів часто кажуть, що вони мають якийсь вбудований "антигравітаційний режим". Ну або щось дуже схоже на це. Бо як інакше пояснити, що тварина падає - і в останній момент вже стоїть на лапах?
Японські фахівці, схоже, трохи розібралися в цій історії. І виявилося: ніякої магії, усе працює за доволі чіткою схемою.
Що показали дослідження
У науковому журналі The Anatomical Record описали механіку цього процесу. Якщо коротко, кіт не просто "перекидається", як здається на перший погляд.
Він діє поетапно:
- спочатку розвертає передню частину тіла;
- потім "підтягує" і підлаштовує задню.
І ключ тут — у гнучкості. Передня частина хребта у котів настільки рухлива, що дозволяє буквально скручуватися у повітрі, не втрачаючи контроль.
Ідея з двома частинами тіла
До речі, ще у 1968 році вчені, серед яких були й дослідники з NASA, запропонували цікаву модель. Вони уявили кота як дві частини - передню і задню, які можуть рухатися незалежно, але при цьому узгоджено.
Такий собі "живий механізм" із двох сегментів.
І, як виявилося, ця ідея була не такою вже й фантастичною.
Що додали сучасні дослідження
Японські вчені пішли далі й почали детально вивчати анатомію. І тут з’явилася цікава цифра: грудний відділ хребта у котів приблизно втричі гнучкіший, ніж поперековий.
Це дає їм можливість робити ті самі швидкі "повороти" у повітрі, які ми бачимо.
Як виглядає цей процес по кроках
Якщо розкласти все на прості дії, виходить приблизно так:
- кіт підтягує передні лапи;
- розвертає передню частину тулуба;
- фіксує положення;
- потім підключає задні лапи і "докручує" тіло.
У результаті він вже орієнтований лапами вниз, навіть якщо падав спиною чи боком.
Тобто це не випадковість. Це чіткий алгоритм.
Не тільки гнучкість: що ще допомагає
Варто зазначити, що справа не лише у хребті. Тут працює цілий "набір":
- координація;
- опір повітря;
- здатність амортизувати при приземленні;
- пропорції тіла.
Усе разом створює той ефект, який ми звикли вважати чимось неймовірним.
Як це використали інженери
І, що цікаво, ці знання вже знайшли практичне застосування. Інженери почали переносити принципи руху котів у робототехніку.
Чотириногих роботів навчили краще орієнтуватися у просторі під час падіння. А коли додали їм умовний "гнучкий хвіст", результати стали ще кращими - вони впевненіше тримають баланс і легше долають перешкоди.
Тобто коти, самі того не підозрюючи, трохи допомагають розвивати сучасні технології.