Чесно? Я теж колись думав, що кастрація кота — це «знущання», зайве, неприродно. «Та хай гуляє, він же самець, має бути повноцінним!» — думав я. Але потім життя само все розставило по місцях.
Мій перший кіт, Марсик, був лагідним кошеням, але з настанням 6 місяців почав змінюватися. Спершу я не звертав уваги: трохи нервовий, кричить вночі — ну, з ким не буває. Потім — мітки в кутках, на взутті, на ліжку. Запах був такий, що не вивітрювався навіть після прання.
Поведінка стала некерованою:
- Муркотіння змінилось на агресію
- Вночі він кричав, стрибав по шафах, дряпав двері
- Кожна поява кішки у вікні — істерика
Я спробував «спреї від міток», обмеження, закривання дверей — нічого не допомагало. Після візиту до ветеринара почув чесну відповідь: «Якщо не каструєте — це не пройде. А з віком може лише погіршитись: камені в сечовивідній, гормональні порушення, агресія».
Врешті, ми записались на операцію. Все пройшло швидко — кілька годин після наркозу, спокійний сон і як ніби інший кіт.
Що змінилось після кастрації?
- Зникли мітки
- Кіт став лагіднішим і врівноваженим
- З’явився спокій — у нього і в нас
- Зникли постійні нічні крики
- Більше не було проблем з апетитом чи туалетом
Зараз йому вже 7 років. Він здоровий, активний, грайливий. А я шкодую лише про одне — що не зробив це раніше.
У ветклініці «А-Вет» (Київ, Оболонь) кастрацію проводять під безпечним наркозом, з мінімальним стресом і швидким відновленням. Якщо сумніваєтесь — поговоріть із лікарем. Це не страшно. Страшно — коли вже пізно.
