Від зерна до крупи й борошна: повний цикл переробки в Україні

Україна традиційно сприймається як великий виробник та експортер зерна, але усередині країни сформований повний цикл виробництва та переробки: зерно вирощують, очищують, зберігають, після чого переробляють на борошно, крупи, пластівці, макаронні вироби, комбікорми та інші продукти.

Масштаб сировинної бази добре видно за цифрами. У 2025 році Україна зібрала близько 60 млн т зернових, а на 2026 рік прогнозується приблизно 60,4 млн т. Лише загальна пропозиція пшениці разом із перехідними запасами у 2026 році оцінюється приблизно у 26,6 млн т при внутрішній потребі близько 6,4 млн т. Тобто українська переробка працює на базі власного зерна, обсяг якого значно перевищує потреби внутрішнього споживання.

Як пшениця перетворюється на борошно

На сучасному млині зерно не просто перемелюють. Спочатку його повторно очищують від мінеральних, органічних і зернових домішок. Після очищення пшеницю кондиціонують — доводять до потрібної вологості й залишають на певний час, щоб оболонки стали еластичнішими, а ендосперм краще відокремлювався.

Далі зерно проходить через систему вальців і розсівів. Його подрібнюють поступово, після кожного етапу розділяючи отриманий продукт за розміром частинок. Так формуються різні фракції борошна, які потім компонують відповідно до заданих показників якості.

Побічний продукт цього процесу — висівки. Це також товар: вони використовуються у виробництві кормів та харчових продуктів і активно продаються на зовнішні ринки. У 2025/26 маркетинговому році Україна експортувала близько 365,9 тис. т висівок, тоді як загальний експорт продуктів переробки зерна становив 543,4 тис. т.

Зернова переробка — це далеко не лише пшеничне борошно

Українські підприємства переробляють практично всі основні круп'яні культури. Причому технологія для кожної з них відрізняється: десь головною операцією є лущення, десь — шліфування, дроблення або плющення.

Для круп'яного підприємства важлива не просто тонна зерна, значення має однорідність, крупність, плівчастість, вологість, кількість битого та пошкодженого зерна і фактичний вихід готової крупи.

В Україні працює розгалужена мережа переробки зернових

До повномасштабної війни в Україні налічувалося близько 678 промислових підприємств переробки зернових. Частина потужностей була втрачена або залишилася на окупованих територіях, проте галузь продовжила відновлюватися й будувати нові заводи.

За даними Спілки «Борошномели України», після 2022 року роботу відновили 66 зернопереробних підприємств, у 2024 році було запущено ще 22 нові підприємства, а у 2025 році — приблизно 10. Серед нових потужностей близько 40% спеціалізуються на виробництві борошна, 30% — круп, ще 30% — макаронної продукції.

Переробка географічно розподілена між багатьма підприємствами різного масштабу — від великих комбінатів до регіональних млинів і крупозаводів.

Борошномельна галузь залишається великою навіть після років війни

У 2025 році лише 14 великих підприємств, які входять до Спілки «Борошномели України», виробили приблизно 527 тис. т борошна. Це близько третини оцінюваного загального виробництва в країні. Відповідно, загальний річний випуск борошна знаходиться орієнтовно на рівні близько 1,6 млн т.

У 2025/26 маркетинговому році тринадцять найбільших підприємств із оприлюдненої галузевої статистики разом виробили понад 606 тис. т борошна. Серед них є підприємства Вінницької, Київської, Дніпропетровської, Волинської, Рівненської, Харківської, Полтавської та інших областей. Це добре показує територіальний розподіл галузі.

Війна змінила географію, але не сам принцип роботи галузі

Після 2022 року частині підприємств довелося відновлювати обладнання, переносити виробництво або змінювати постачальників і маршрути доставки. Нові зернопереробні потужності переважно з'являлися у центральних та західних регіонах України.

Змінився й експорт. У 2025/26 маркетинговому році Україна експортувала близько 60,3 тис. т пшеничного борошна. Водночас внутрішня переробка залишається значно більшою за експортні обсяги: основна частина виробленого борошна працює саме на український харчовий ринок.

Ринок сам поступово перебудовується. Втрачені потужності частково замінюються новими, підприємства модернізують обладнання, а поруч із традиційними млинами розвивається виробництво круп, пластівців, макаронів та інших продуктів із вищим ступенем переробки.

Україна має весь ланцюг — від поля до готового продукту

Україна має головне: родючі поля, власне зерно, потужну переробку, фахівців і підприємства, які продовжують працювати та відновлюватися. Навіть війна не зруйнувала цей фундамент: зерно вирощують, млини й крупозаводи працюють, виробництва модернізуються, а ланцюг від поля до готового продукту зберігається. Тож попри всі труднощі й сусідство з державою-агресором, українська зернопереробка має достатній запас міцності, щоб розвиватися й надалі — виробляти більше готової продукції всередині країни та поступово збільшувати додану вартість власного зерна.

Навіть пошкодження великих складів або логістичних центрів зазвичай мають локальний і короткостроковий вплив на роздрібний ринок. Запаси зерна та продукції розподілені між великою кількістю елеваторів, млинів, крупозаводів, регіональних складів і торговельних мереж, тому випадіння одного об’єкта не зупиняє весь ланцюг постачання. Після тимчасових перебоїв маршрути доставки перебудовуються, запаси перевозяться з інших регіонів, а виробники й ритейлери відновлюють регулярне постачання. Вистоїмо!