Іноді звичайний рух по вулиці стає випробуванням. Коли тіло не слухається або сили закінчуються після кількох кроків, навіть простий похід до магазину може здаватися марафоном. Саме тому держава передбачила допомогу — без зайвих гасел і розголосу.
Електроскутер — це не про стиль і не про розваги у парку. Для багатьох людей це буквально спосіб вийти за поріг, дістатися до лікаря чи просто побути серед інших. І, що важливо, сьогодні в Україні такий транспорт можна отримати безкоштовно.
Кому дають ці скутери
Скутери видають тим, кому справді важко рухатися самостійно. Це:
- люди з інвалідністю,
- літні громадяни, які фізично не справляються з пішим пересуванням,
- діти з порушеннями опорно-рухової системи,
- військові, ветерани АТО/ООС із відповідними медичними висновками.
Якщо людині потрібна допомога в пересуванні, але вона не має можливості забезпечити себе технічно — держава може це покрити.
Куди звертатися — офлайн і онлайн
Паперову заяву можна подати в кілька місць:
- у місцеве управління соцзахисту,
- у найближчий ЦНАП,
- до територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
А для тих, хто вже має електронний кабінет або просто не хоче стояти в чергах — є онлайн-варіант:
- через платформу: https://ek-cbi.msp.gov.ua/,
- або через сайт Мінсоцполітики: https://www.msp.gov.ua.
Які документи знадобляться
Зібрати повний пакет — важливо, бо без нього заявку просто не розглядатимуть. Ось що потрібно мати під рукою:
- паспорт (або свідоцтво про народження — для дітей),
- ІПН (ідентифікаційний номер),
- медичне підтвердження (висновок ВКК, ВЛК або команди, яка оцінює функціонування людини),
- військовий квиток (для ветеранів чи військовослужбовців),
- посвідчення пільговика (якщо є).
Але є нюанси
- Вік заявника — до 85 років.
- Якщо людина вже отримувала транспортний засіб за державні чи гуманітарні кошти, вона не зможе повторно отримати електроскутер.
- Передавати, продавати чи дарувати техніку іншим особам — заборонено.
До речі, сам скутер дається не назавжди, а на 10 років. Це доволі тривалий термін, але у випадку поломки є свої умови для ремонту або заміни.
Для чого це все
Не для галочки в звіті. А щоб люди могли почуватися незалежно. Щоб бабуся на околиці міста могла самостійно поїхати в аптеку. Щоб ветеран, який не може довго ходити, мав змогу виїхати у парк, а не бути замкненим у чотирьох стінах.
Свобода пересування — це не привілей, а базова потреба. І коли тіло підводить, техніка стає продовженням волі. Важливо, що держава це розуміє й починає діяти. Тепер залишилось головне — щоб інформація дійшла до тих, хто її справді потребує.