
В Україні запускають систему "енергетичних сот": як це має працювати під час криз

В Україні взялися будувати нову модель енергосистеми - так звані "енергетичні соти". Якщо пояснити простіше, це такі собі окремі "острівці" енергії, які можуть жити своїм життям, навіть коли загальна мережа дає збій.
Ідея доволі практична: якщо десь прилетіло або пошкоджена лінія, лікарні, водоканали чи інші критичні об’єкти не залишаються без світла.
Хто і що каже
Про цей підхід розповів перший віцепрем’єр і міністр енергетики Денис Шмигаль після засідання Конгресу місцевих і регіональних влад.
Він фактично окреслив нову "архітектуру" енергетичної безпеки. І вона складається не з одного рішення, а з кількох рівнів, які мають підстраховувати один одного.
Перший рівень - стабільність
Основа всієї системи - атомна енергетика.
АЕС, як і раніше, залишаються головним джерелом стабільності. Їх не так просто замінити, тому курс очевидний - розвивати й підтримувати ядерну генерацію.
Без цього, як не крути, вся система "плаває".
Другий рівень - гнучкість
Тут уже більше про баланс і швидку реакцію.
Йдеться про:
- маневрові потужності;
- накопичувачі енергії;
- нові об’єкти генерації там, де є дефіцит.
До речі, у 2026 році планують запустити конкурс на будівництво до 1,3 ГВт нових потужностей.
У 2026 році стартує новий конкурс на будівництво до 1,3 ГВт нової генераційної потужності там, де вона найбільше потрібна: Полтавщина, Сумщина, Харківщина, Чернігівщина, Київщина, Одещина, Дніпро.
Тобто мова не про абстрактні плани, а про конкретні регіони, де вже відчувається нестача.
Третій рівень - локальна автономія
І ось тут якраз з’являються ті самі "енергетичні соти".
Це:
- когенераційні установки;
- невеликі газові станції;
- локальні системи тепла і води.
Суть у тому, щоб громади могли частково забезпечувати себе самі. Не повністю, але настільки, щоб пережити критичні моменти.
Це рівень, де потрібна активна залученість місцевої влади, і ми розраховуємо на продуктивну співпрацю.
Тобто без міст і громад ця історія просто не запрацює.