Шкільні підручники в Україні, схоже, застрягли в минулому. Попри роки розмов про реформу освіти, книжки для учнів досі виглядають так, ніби їх створювали без урахування ні сучасного дизайну, ні зорових потреб дітей, ні нових підходів до навчання. Проблема не лише в зовнішньому вигляді — усе глибше.
Сірі сторінки і ще сіріші очікування
Голова профільного комітету Ради Сергій Бабак відкрито визнає: більшість українських шкільних підручників і далі друкують на дешевому, сіруватому папері, з дрібним, нечитабельним шрифтом і оформленням, що радше відштовхує, ніж викликає інтерес.
Зміст, звісно, теж не без зауважень. Але форма – не менш важлива. Адже книга, яку не хочеться брати до рук, навряд чи зацікавить дитину.
Проблема не нова — і не лише у друкарні справа
За словами Бабака, усе впирається у застарілі санітарні норми. Вони регламентують навіть те, яким має бути папір, розміри тексту, розташування елементів. Виходить так, що навіть якщо є ідея зробити підручник яскравішим чи зручнішим, вона може "загинути" ще на етапі погодження.
І це вже не просто формальність, а частина великої проблеми — доступу до якісної освіти. Адже у сучасному світі підручник — це не просто джерело знань. Це інструмент, який або мотивує, або відбиває бажання вчитись.
Що планують змінювати
Перш за все — підходи до змісту. Передбачено:
- скоротити кількість помилок у текстах;
- оновити подачу матеріалу;
- зробити мову ближчою до сучасних дітей.
Також мають намір перезапустити процес експертизи. Суть у тому, щоб перевірка підручників починалася раніше, ще до друку. Бо зараз часто буває, що книжки або не встигають надрукувати, або розвозять у школи вже під час навчального року.
А як із підручниками для дітей з особливими освітніми потребами
Тут ситуація ще складніша. Таких підручників критично не вистачає, а виготовлення — процес довший і складніший, ніж у стандартних випадках. Очевидно, що такі діти опиняються в нерівних умовах уже з перших днів навчання. І це питання не тільки про інклюзію — це питання про доступність базової освіти взагалі.
Шкільні підручники — це не просто книжки з текстом і картинками. Це частина системи, яка формує світогляд, інтерес до навчання і навіть ставлення до держави. І якщо ми дійсно хочемо змін у цій сфері — потрібні не лише нові обкладинки, а повне переосмислення підходу: від змісту до логістики.