За останні роки карта Європи змінилася так, що вже не схожа на довоєнну. Мільйони українців оселилися по різних куточках ЄС, і ця присутність відчутна скрізь – від великих мегаполісів до маленьких провінційних містечок. Станом на кінець червня в Європейському Союзі мешкає понад 4,3 мільйона громадян України, які отримали статус тимчасового захисту. Це не просто цифра зі статистики, а цілі родини, історії та долі, розкидані по різних країнах.
Польща і Німеччина – головні центри
Німеччина зараз тримає першість – майже 1,2 мільйона наших людей. Там громада настільки виросла, що в деяких містах українські вивіски зустрічаються майже так само часто, як і німецькі. Польща йде другою. Тут сьогодні проживає майже мільйон українців – 992,5 тисячі. І що цікаво: тільки у червні сюди приїхало ще 5,6 тисячі. Якщо перевести на простіше – на тисячу поляків тепер припадає 27 українців. Рік тому було 26. Здається, незначна різниця, але для країни це відчутний приріст.
Правду кажучи, темпи вже не ті. Ще влітку 2024-го кількість українців у Польщі за місяць зросла на понад 12 тисяч. Тепер – удвічі менше. Це може свідчити, що хвилі масових виїздів поступово стишуються. І все ж Польща лишається магнітом: близькість до дому, знайома мова, культура, до того ж чимало наших співгромадян уже тут працюють. У деяких містах українські орендарі та покупці нерухомості становлять третину ринку.
Довготривала міграція
Є й інший фактор. Євросоюз подовжив дію тимчасового захисту аж до березня 2027 року. Це для українців як сигнал: можна будувати плани без страху, що завтра доведеться пакувати валізи. Хтось віддає дитину в університет, хтось бере кредит, а хтось відкриває бізнес. Словом, "тимчасове" все більше перетворюється на "довготривале".
Проте в структурі біженців з’являються нові зміни. Якщо ще недавно жінки становили майже половину, то зараз їхня частка трохи зменшилася (з 45,6% до 44,7%), натомість чоловіків стало більше – з 22% до 24,1%. Це означає, що сім’ї починають знову жити разом. Приїжджають багатодітні батьки, чоловіки старшого віку, люди з інвалідністю. Тобто ті, хто має право на виїзд.
Українські діти за кордоном та демографічна загроза
Особлива тема – діти. Їх серед біженців 31%. Це третина. Вони швидко підхоплюють іноземні мови, заводять друзів, але й водночас поступово відриваються від України. Вчителі в Європі кажуть: маленькі українці за рік-два інтегруються так, що вже мало відрізняються від місцевих дітей. І тут постає серйозне питання – чи повернеться ця молодь колись додому?
Якщо поглянути на загальну картину, то найбільше українців у трьох країнах:
- Німеччина – 1 196 645 осіб (27,8% від усіх)
- Польща – 992 505 (23%)
- Чехія – 378 420 (8,8%).
Фактично саме вони стали новими центрами української діаспори.
Тиха загроза
З кожним місяцем "тимчасовий виїзд" усе більше перетворюється на постійне життя. Люди вкорінюються, влаштовуються, будують плани. Для України це означає непросте майбутнє: ризик депопуляції, втрату цілого покоління дітей, які ростуть у чужих країнах. А ще — ослаблення економіки, бо разом з ними виїжджає й робоча сила. Це питання, яке, мабуть, варто почати обговорювати серйозно вже сьогодні, адже наслідки відчуватимуться не через рік, а десятиліттями.