Пільги для людей, які все життя працювали й часто втратили здоров’я на шкідливих виробництвах, завжди вважалися справедливою компенсацією. Але останні роки показали іншу картину: обіцянки залишилися, а механізм їх реалізації фактично розсипався.
Ще донедавна держава забезпечувала путівками кілька категорій: ветеранів війни, учасників бойових дій, пенсіонерів із групою інвалідності, людей з особливими заслугами та тих, хто отримав інвалідність через воєнні дії. Для багатьох це був єдиний шанс поправити здоров’я, адже приватні санаторії коштують значно більше, ніж середня пенсія.
Де загубилося фінансування
З 2023 року ситуація почала хитатися, а до 2025-го — фактично розсипалася. У бюджеті грошей на санаторії практично не заклали. Безкоштовні путівки залишили тільки для тих, хто повернувся з полону. Це справедливо — такі люди потребують допомоги найбільше. Але що робити іншим? У підсумку ветерани, пенсіонери з хронічними хворобами, люди, які роками чекали на цю пільгу, залишилися з нічим.
Як це працює на практиці
Формально процедура нікуди не зникла. Хочеш путівку — іди до сімейного лікаря, бери довідку, потім у соцзахист, подавай документи. Але коли доходить до конкретики, виявляється: доступних місць майже немає, а черги розтягуються на роки. Хтось махає рукою й більше не пробує, хтось шукає альтернативи.
Спроби на місцях
Інколи місцеві ради виділяють гроші, щоб підтримати хоча б ветеранів чи людей з інвалідністю. Проте це радше виняток. У більшості регіонів система стоїть на паузі. Пенсіонери залишаються сам-на-сам зі своїми проблемами й розчаруванням.
Сірий ринок і знижки "для своїх"
Не дивно, що на цьому фоні з’явився так званий сірий ринок. Приватні санаторії почали пропонувати "спеціальні" ціни для пенсіонерів, намагаючись показати себе як альтернативу державним програмам. Але навіть зі знижками це для більшості людей занадто дорого. Коли середня пенсія ледь покриває комуналку й ліки, думати про відпочинок — розкіш.
Чим це загрожує
Це питання не тільки про комфорт. Люди без можливості оздоровлення швидше втрачають працездатність, стають залежними від постійного лікування. А це — нове навантаження для медицини та бюджету. Виходить замкнене коло: держава економить сьогодні, але витрачає вдвічі більше завтра.
Чи є надія
Уряд час від часу обіцяє відновити фінансування після війни. Звучить красиво, але поки що далі обіцянок справа не йде. Експерти кажуть: без чіткої стратегії й окремої статті в бюджеті жодних змін не буде.
Ситуація з безкоштовними санаторіями показує не лише стан соціальної політики, а й ставлення держави до тих, хто віддав їй більшу частину життя. Поки що воно виглядає так: обіцянки є, можливостей немає. І якщо нічого не змінити, це стане ще однією втратою для цілого покоління.