Оборонно-промисловий сектор сьогодні переживає серйозні труднощі. Однією з найбільших є кадровий дефіцит — бракує як досвідчених інженерів, так і звичайних робітників на виробничих лініях. Масштаб можна оцінити хоча б за одним прикладом: у київській компанії, що працює на оборону, відкрито понад 700 вакансій. Це не окремий випадок, а дзеркало всієї ситуації.
Чому бракує людей
Причин кілька, і всі вони взаємопов’язані. Система освіти майже не готує кадрів під потреби оборонної галузі. Технічні та інженерні спеціальності мало приваблюють абітурієнтів, які частіше йдуть на гуманітарні напрямки чи шукають "легший" шлях за кордон. Держава теж не надто популяризує роботу в промисловості, хоча потреба в таких професіях зараз чи не найбільша за всі роки незалежності.
- нестача технічних фахівців;
- невідповідність освіти ринку;
- відсутність державної промоції інженерних професій.
У результаті підприємства змушені шукати працівників буквально всюди, навіть серед тих, хто раніше не мав жодного стосунку до оборонки.
Робота і військовий облік
Є ще один бар’єр, про який рідко говорять публічно. Якщо чоловік призовного віку хоче офіційно влаштуватися на роботу, а з документами по військовому обліку в нього проблеми — шансів мало. Завод готовий взяти, але юристи кажуть: стоп.
Звідси й з’являються ідеї, які, можливо, здаються сміливими. Наприклад, дати можливість тим українцям, що виїхали за кордон, повернутися працювати в оборонну сферу без страху, що їх одразу мобілізують чи оштрафують. З однією умовою — працюєш на заводі. Це було б вигідно всім: і людині, і підприємству, і державі.
Нові проєкти і податкові пільги
Ще одна цікава ініціатива — Defence City. Назва звучить майже як фантастика, але ідея проста: дати оборонним компаніям податкові пільги. Наприклад, якщо прибуток знову вкладається у виробництво, то держава не бере з нього податок. Логіка зрозуміла: кожна копійка йде не в папери, а в нові цехи, верстати, модернізацію.
І тут важливий момент: така практика не нова, вона вже працює в інших країнах. Україна лише намагається зробити перші кроки.
Найважчий ресурс
Можна купити метал, можна привезти деталі, знайти інвесторів — це все вирішуване. А от знайти людей, які готові день у день створювати зброю, без якої на фронті ніяк, — ось це справжній виклик. Бо людський ресурс, як би сухо це не звучало, — найцінніший. Без нього навіть найсучасніший завод стане просто величезним порожнім цехом.
Міць армії міряється не тільки кількістю танків чи дронів. Вона починається з тих, хто їх виготовляє. Оборонна промисловість сьогодні нагадує складний механізм, де бракує ключових деталей. Якщо їх не знайти зараз, ризикуємо втратити темп у момент, коли він найбільше потрібен.