На перший погляд може здатися, що український ринок праці обертається навколо одних і тих самих сфер: будівництво, водії, бухгалтери, IT. Але поруч із цими масовими спеціальностями ховається цілий світ рідкісних і майже забутих професій. Державний центр зайнятості навіть склав список таких вакансій, і він виглядає доволі строкато: від культурної сфери до виробництва та науки.
Куди зникають професії мистецтва
Чи багато ви знаєте хормейстерів? А от у базах вакансій вони з’являються лише зрідка. Це ті самі люди, що керують хорами, зокрема й церковними. Без них музичний колектив фактично не може існувати.
Схожа ситуація з асистентами органістів. Це, по суті, тінь музиканта: він допомагає налаштовувати складний інструмент, стежить, щоб під час концерту звучання не "поплило". І таких спеціалістів, чесно кажучи, вже одиниці.
Сцена, грим і люди за лаштунками
Ще одна майже зникаюча професія — гример-пастижер. Людина, яка створює образ актора з нуля: від накладання гриму до бороди чи перуки. Працюють вони головним чином у театрах або кіно. Трохи в іншій площині — бутафори, котрі роблять реквізит і декорації. Це наче магія, тільки не на сцені, а за нею.
Наукові рідкісності
Є й такі спеціальності, які зустрінеш хіба в університетах або дослідницьких інститутах. Ентомологи (вивчають комах) чи іхтіологи (досліджують риб) — це справжня екзотика для ринку праці. Їх небагато не тому, що робота непотрібна, а тому, що наукові установи не штампують вакансії десятками.
Харчове виробництво з вузькою спеціалізацією
Дивно, але серед "рідкісних" опинилися й цілком земні професії. Наприклад, апаратники вирощування дріжджів чи халвомісильники. Без них не буде ані свіжого хліба, ані солодкої халви. Є навіть беконники — ті, хто спеціалізується на обробці м’яса для бекону. Справжні вузькі ніші харчової промисловості.
Професії, про які не думають щодня
До списку потрапили й трунарі — майстри, що виготовляють труни. Професія специфічна, але незамінна. Не менш неочікувано виглядає натурник — модель для художників чи театрів. Іноді вакансії таких людей можна зустріти, але це швидше виняток.
Вина, документи і рідкісні послуги
Серед незвичних фахів — сомельє, які мають ідеальне чуття до вина та знають, що краще подати до конкретної страви. Але такі спеціалісти потрібні тільки у закладах високого класу.
А ще є фельд’єгери — кур’єри, які відповідають за доставку особливо важливих документів. Це не проста пошта, а майже робота з печаткою довіри.
Кадри, яких немає
Зайнятість іноді отримує дивні запити. Наприклад, лікар комбустіолог. Це фахівець, який працює з тяжкими опіками, допомагає пацієнтам пережити біль та наслідки травм. У 90-х ця спеціальність тільки з’явилася офіційно. Вимоги ж серйозні: медична освіта та роки практики.
У зовсім іншій сфері — сюрвейєри. Вони контролюють вантажі й роблять оцінку для міжнародної торгівлі. Кількість таких експертів мізерна, хоча попит у бізнесу є.
Виробництво і захист довкілля
Зовсім маловідомою лишається робота гільйоширників — це майстри поліграфії, які роблять складні лінійні орнаменти для захисту документів від підробок. Інша незвична професія — оператор емшерів, який стежить за відстійниками зі стічними водами. Від його уваги залежить чистота довкілля.
Шламівники ж працюють у добувній промисловості. Вони контролюють залишки породи у спеціальних басейнах після буріння. Звучить буденно, але без них робота може стати небезпечною.
Чому професії зникають
Рідкісність таких фахів пояснюється просто. Вузька спеціалізація, мізерний попит і обмежені освітні програми. Молодь іде в IT чи економіку, а от стати гільйоширником чи ентомологом вирішують одиниці.
Наявність таких незвичних спеціальностей показує: український ринок праці набагато ширший, ніж здається на перший погляд. Але водночас він і вразливий. Там, де є лише кілька спеціалістів, будь-яка втрата кадрів одразу створює порожнечу. А це вже не лише про рідкість, а й про справжню потребу.