Генеральний прокурор Руслан Кравченко звернувся до парламентського комітету з питань правоохоронної діяльності із чіткою позицією: за вбивство чи зґвалтування дітей має бути лише одне покарання — довічне позбавлення волі. Без варіантів, без "але".
Він наголосив, що нинішнє законодавство, яке дозволяє обмежитись максимум 15 роками ув’язнення, — це несправедливість, від якої холоне кров. Адже мова йде не просто про злочини, а про знищене дитинство і відібране майбутнє.
Закон, що не чує болю
За словами Кравченка, сьогоднішня система виглядає абсурдно: людина, яка забрала життя дитини, може через кілька років вийти на волю. Формально – все за законом, але морально – це порожне місце там, де мала бути справедливість.
Справедливість як єдина міра
Руслан Кравченко підкреслив, що держава втратила не просто дітей — вона втратила частину власного майбутнього. А злочинець, відбувши строк, може повернутись до звичайного життя, ніби нічого й не сталося.
Саме тому він закликав парламент посилити закон і зробити вирок за такі злочини безальтернативним — довічне позбавлення волі. Це, на його думку, не лише питання покарання, а й безпеки суспільства. Якщо злочинець знатиме, що за подібне він більше ніколи не вийде на волю, це стане стримуючим фактором для інших.
Коли цифри говорять самі за себе
Офіс Генпрокурора навів моторошну статистику:
- за останні 19 місяців 67 дітей стали жертвами умисних убивств;
- 531 дитина постраждала від сексуального насильства, серед них 360 — молодші 14 років.
Кожна така історія — це не просто цифра у зведенні. Це зруйнована родина, біль, який не стихає роками. І поки хтось шукає юридичні нюанси, батьки шукають справедливість.
Правосуддя без жалю
Кравченко підсумував: справедливість має бути жорсткою. Покарання — співмірним злочину. А діти, які постраждали, заслуговують на те, щоб їх голос був почутий.
Коли кара — це не помста, а захист
Закон не має емоцій, але люди — мають. І коли мова про дітей, суспільство не може дозволити собі байдужість. Безальтернативне довічне покарання — не про жорстокість, а про межу, яку не можна переступати. Це про те, що життя дитини — святе.