Президент Володимир Зеленський зібрав чергову Ставку Верховного Головнокомандувача - і, якщо коротко, говорили про три речі, без яких зараз не обходиться жодна серйозна розмова про війну: техніка на землі, захист неба і те, що відбувається всередині Росії.
Наземні роботи: попит, який росте швидше, ніж виробництво
Якщо раніше про роботизовані комплекси говорили як про щось перспективне, то тепер це вже майже буденність фронту. І водночас - дефіцит.
Президент прямо дав зрозуміти: таких систем потрібно більше, значно більше. Бо вони реально рятують життя - виконують небезпечні завдання замість людей.
Тобто цифра звучить велика, але її все одно не вистачає. Виробництво мають підганяти під реальні потреби, а не навпаки. До речі, Генштабу і Міноборони доручили щомісяця перевіряти, чи не відстають поставки від того, що потрібно на передовій.
Проти балістики: ракети, домовленості і трохи напруги
Окрема тема - це захист від балістичних ракет. Тут усе складніше, ніж здається на перший погляд.
Зеленський повідомив, що заслухали звіти щодо поставок ракет для систем ППО та того, як партнери виконують свої обіцянки. І, судячи з формулювань, питання не зовсім закрите.
Фактично це сигнал дипломатам і військовим: домовленості є, але їх ще треба "дотиснути". Паралельно обговорювали і альтернативи - як закордонні, так і українські розробки. Бо залежати лише від одного джерела, як показує практика, ризиковано.
Що показала розвідка: економіка РФ починає просідати
Третій блок - аналітика від розвідки. І тут уже мова не про фронт, а про те, що відбувається глибше — в економіці Росії.
За словами президента, після першого кварталу видно чітку тенденцію: показники погіршуються, експорт просідає. І це, як не крути, результат тиску.
Цікаво, що навіть спроби Кремля використати ситуацію навколо Ірану для фінансового "підживлення" не дали очікуваного ефекту.
І додав, що так звані "далекобійні санкції" працюють. Тобто ті, які б’ють не одразу, але системно.
Чи врятує Росію дорога нафта
На цьому фоні з’являються й оцінки з боку російських економістів. Наприклад, Володимир Мілов каже, що ситуація значно гірша, ніж може виглядати.
Навіть якщо ціни на нафту підскочать до 90–100 доларів за барель, це радше тимчасова передишка, ніж вихід із кризи.
Тобто мова не про розвиток, а про виживання. І то з натяжкою.