Найсмачніше морозиво у світі чи ностальгія за дитинством: що насправді ховається за рецептом культового радянського "Пломбіру"

Багато людей, включаючи тих, хто відчуває ностальгію за СРСР, високо цінують радянський пломбір і вважають його одним з найсмачніших морозив у світі. Навіть серед молодого покоління, яке не мало можливості особисто спробувати це морозиво, часто чули про його неперевершений смак.

До цього часу замовчують той факт, що радянський пломбір насправді був заснований на рецептурі та технології, запозичених з США.

На офіційній сторінці Versus Ukraine в Instagram була розкрита ця інформація.

Легендарний рецепт радянського пломбіру був запозичений у американців

Радянське морозиво є одним з чи не найбільш ностальгічних об'єктів спогадів людей, які жили в союзі і куштували цей молочний заморожений десерт. Але насправді це морозиво не було радянським. У 1936 році нарком харчової промисловості СРСР Анастас Мікоян поїхав в США з метою вивчити досвід американців. Саме із США привезли обладнання та технологію промислового виробництва морозива. А також кілька найбільш популярних його рецептів, - зазначається у відео.

Особисто Анастас Мікоян обирав найсмачніші сорти американського морозива, які потім були використані для виробництва у СРСР. Серед них були вершковий і молочний пломбір, ескімо, крем-брюле, ванільне та фруктове морозиво.

Мікоян запозичив в американців абсолютно весь цикл, включно з продажем морозива на вулицях зі спеціальних холодильників, - акцентують у відео.

За морозивом утворилися величезні черги

У ті часи, в Києві, ціна на стаканчик вершкового морозива становила 22 копійки. За додаткові 3 копійки можна було придбати наповнювач, такий як варення або тертий шоколад. Ескімо коштувало 24 копійки, але його можна було придбати лише в одному місці й це було вкрай рідко.

Тоді у Києві формувалися дуже великі черги за морозивом. Очевидці розповідали, що місцеві жителі обурювалися на тих, хто приїздив із сіл, щоб набрати морозиво. Вони наповнювали трьохлітрові банки морозивом, тим самим затримуючи чергу.

За словами Мікояна, радянський громадянин повинен був споживати протягом року не менше 5 кілограмів холодного десерту.

Однак, якщо зараз запитати пересічного прихильника радянського минулого, ймовірно, він не знатиме, що його улюблене морозиво з дитинства насправді було американським, а не "радянським". Це знову підтверджує, як у той час "радяни" вміло присвоювали чуже та видали за своє.