Міський голова Кам'янського про першочергові кроки, дії та емоції в перші дні війни

Перші дні повномасштабного вторгнення були складними для всіх українців. Мер Кам'янського Андрій Білоусов розповів у своєму інтерв'ю, як він дізнався про напад росії та з якими найсерйознішими проблемами стикнулось Кам'янське на початку вторгення.

Андрію Леонідовичу, ви вже сім з половиною років керуєте нашим містом. Який найскладніший момент у вашій роботі ви б змогли одразу назвати?

Найскладніший момент - це початок війни, це робота в нових умовах, усе, що пов'язане з війною. Це оборона міста, це процеси, які ми налагодили на базі наших ЦНАПів, на базі терцентрів, на базі наших гуртожитків. Це прийом 25 тисяч людей, які вимушені були покинути свої домівки. Це організація освітнього процесу в нових умовах. Це робота житлово-комунальних службов у умовах, коли посеред зими у зв'язку з ракетними ударами росії відключається електроенергія, миттєво зупиняються насосні станції водопроводу, каналізації, теплопостачання. І це потрібно все відновлювати до того, як розморозяться системи і таке інше. Це робота транспорту, це, пам'ятаєте, перебої з горючим, паливно-мастильними матеріалами на початку війни.

Це потрібно було організувати і це найважчі випробування для мене, це найважчі випробування для мешканців міста, для всіх мешканців нашої країни. Усе робили для того, щоб місто не зупинялося, для того, щоб всі системи життєзабезпечення працювали. Робили все можливе і неможливе для того, щоб наші мешканці й ті люди, для яких Кам'янське стало другом домом, відчували себе більш-менш комфортно в умовах війни в нашому місті.

Хто вам повідомив, що почалась війна?

Останні дні, перед початком війни, ця думка вже вітала повітрі. І в ніч з 23-го на 24-те лютого я прокинувся десь о 3-тій ночі, продивлявся стрічку новин, також з новин я побачив що росія напала на Україну. Я відразу зателефонував начальнику СБУ нашого міста. Ми порадились з ним. Зранку я зібрав оперативний штаб - це всі правоохоронні органи нашого міста, військові, мої заступники, керівники крупних промислових підприємств. Ми розробили план оборони міста, розробили план роботи в умовах війни.

О 17:00 цього ж дня, 24-го, ми зібрали вже оперативний штаб у Гапіча Олега Васильовича, голови Кам'янської військової районної адміністрації. Такі штаби проходили кожного дня протягом півроку. Зараз вони приходить двічі на тиждень і у разі необхідності. І з перших днів ми приступили до виконання, скажімо так, нових завдань в умовах війни.

Також другого дня, 25-го лютого, я зібрав сесію міської ради, де ми виділили необхідні кошти на оборону міста. Практично кожного дня проводили також на нарадах в облдержадміністрації, в обласній військовій адміністрації, в обласній раді, де також отримували необхідні інструкції. І з першого дня вже працювали в нових військових умовах.

Ваші почуття, коли ви дізнались, що це дійсно війна? Ваші перші думки?

Знаєте, перші думки це... Це злість на ворога. Тому що в 21 сторіччі, коли одна країна, найбільша за розміром країна у світі, нападає на іншу, це не вкладається ні в одній нормальній голові. І коли стріляють по будинках, по цивільній інфраструктурі, вбивають військових... А військові - це вчорашні вчителі, металурги, водії, медики... Це також ті ж самі цивільні люди, які повинні були все життя жити, працювати на благо своєї країни, заради своїх дітей, своїх батьків, братів, сестер. Коли вбивають людей, це нічого не викликає, крім злоби проти ворога. А також це відповідальність за 240 000  місто, яке необхідно забезпечити всім необхідним для того, щоб працювали всі служби в цих нових умовах.  Це були перші почуття.

Чутки, що розповсюджують ваші недруги. Мовляв мера не було в місті в перші дні війни. Як думаєте, навіщо це робиться?

Зрозуміло навіщо це робиться. Це роблять ті ж самі люди, які (зараз, може, вже всі забули) розповсюджували чутки, що, наприклад, у місті вкрали бюст Брежнєва та замінили його на гіпсовий. Це було все у вересні 2020-го року, за місяць до виборів.

Ішла реконструкція скверу. Бюст забрали, щоб його реконструювали. Зробили цю роботу, поставили його на місце трохи нижче і почали розповсюджуватись чутки в інтернеті, що змінили бронзовий бюст на гіпсовий. Я спочатку з усмішкою це все сприймав, але потім зрозумів, що це серйозно. Тобто люди, дійсно, повірили в ці чутки. Усе працювало по геббельській схемі. Ми вимушені були залучати правоохоронні органи, спеціальну лабораторію, брати аналіз для того, щоб, дійсно, довести, що він бронзовий. Зараз він стоїть на тому місці, де він зараз стоїть, і, знаєте, ніхто з тих, хто розповсюджував ці чутки, не вибачився. Хоч вони прекрасно розуміли, що все брехня, і зараз вони можуть піти, не знаю, спробувати його на зуб, вдаритись об нього головою для того, щоб переконатись, що він дійсно з бронзи. Які саме люди розповсюджують такі чутки для того, щоб посіяти паніку в нашому місті, це, звісно, питання до наших служб: чому такі особи не пакарані.

Для того щоб мене зайвий раз облити брудом, тоді коли кожного дня працював на робочому місці, виконував поставлені обласною адміністрацією, районною адміністрацією завдання та ті завдання, які я повинен був виконувати як міський голова. Тому це ті ж самі, як ви кажете, недруги, яких кожного ми знаємо. Люди дали їм оцінку ще на минулих виборах. Ніхто з них не зміг потрапити в міську раду. Їхній кандидат на міського голову також пролетів. Тобто це люди, за якими також стоять певні фінансові структури, які зацікавлені в тому, щоб розхитувати ситуацію в місті, триматись за бюджетний потік і робити свої погані справи.