Культовий наручний годинник у СРСР: у чому унікальність "Електроніки"

Величезна кількість речей із СРСР у людей досі викликає ностальгію. Хтось сумує за морозивом, а комусь не вистачає незвичайних сервізів і склянок. Усі, хто застав радянський період, також пам'ятають появу першої техніки, наприклад наручного годинника "Електроніка". У чому ж була особливість розробки, розповідаємо далі.

Де в виготовляли годинник

Перший наручний годинник, який став прототипом "Електроніки", з'явився в 1973 році на білоруському заводі "Інтеграл". Тоді його назвали "Секунда", однак згодом модель була удосконалена, а найвідоміший її варіант дістав назву "Електроніка".

Спочатку жидкокристалічні дисплеї годинників були не надто міцними, крім того вони не мали підсвітки. Це й спонукало розробників додати світлодіодні індикатори LED, що, однак, викликало нову проблему - годинник швидко розряджався.

Загалом завод "Інтеграл" випускав 53 моделі різноманітних наручних годинників, які мали різні особливості й призначення. У деяких моделях можна було навіть зустріти будильник і календар.

Скільки коштувала "Електроніка"

Варто зазначити, що ціни на наручні годинники були не маленькими. Першу модель можна було купити за колосальні на той час гроші - 140 рублів, що було рівнозначно місячній зарплаті звичайного працівника. Однак з часом ціна на годинники знижувалась, у кінці 70-х їх можна було купити вже за 78 рублів.

Якість - запорука успіху

Через популярність серед населення наручні годинники почали масово виготовляти на окремому заводі "Електроніка", який з'явивився в 1978 році в Мінську. Там випускали лише електронні варіанти. Згодом навіть з жидкокристалічним екраном з підсвіткою.

Годинники під час виробництва перевіряли за 30 показниками: витримка на холоді, в теплі, вплив вібрації тощо. Їх нагрівали, били молотком й опускали в воду.