Операція «Барабаш»: хто і з якою метою пустив кров активісту в Кам’янському?

Минулими вихідними інформаційний простір нашого міста підірвала скандальна новина. Заяву про напад на себе (після того, як він повертався з пункту прийому макулатури на Лівобережжі Кам’янського) зробив місцевий активіст Олександр Олійник.

Спочатку в офіційній заяві у поліцію Олександр Олійник своєю рукою написав, що не знає, хто міг завдати йому тілесних ушкоджень, бо «ворогів він не має та конфліктів в нього ні з ким не було».

Однак після того, як цей інфопривід почали масово тиражувати та використовувати ті, кого в нашому місті прийнято назвати так званою опозицією та людьми Дубинських/Плахотніка, Олександр різко змінив свою риторику, почавши розповідати ЗМІ, що напад цей був за «його політичну діяльність» та «критику влади». В масмедіа, які не дорожать репутацією, почали з’являтися публікації замовного характеру з чорнухою на нашого міського голову.

Ми, звісно, не слідчі, щоб робити якісь висновки, однак все це нагадує той самий почерк, коли у нашому місті ще були «у керма» сумнозвісні Дубинські. Підпали авто, редакцій, побиття активістів – все це свого часу давало політичний старт таким людям, як Беспальчук, Ільков тощо. І все це швидко зникло, після того як Дубинськім дали копняка та погнали їх із міста. І ось знову… Кому ж насправді вигідна вся ця історія з побиттям?

Активіст не такий простий, як здавалося

Небайдужі мешканці поділилися з нами аудіозаписами, з яких стає зрозуміло, що Олександр Олійник від самого початку був таким собі медійним «камікадзе», якого використовували як пішака з метою дискредитації місцевої влади. Мова йде про мітинги «Гроші на ЗСУ» (якими останній керував до того, як його внесли до бази «Армор» як ухилянта від військової служби). Також виявилося, що він створював фейки для соцмережі та розповсюджував брехню про те, що наш мер начебто не допомагає військовим. Їх репостами, для концентрації негативу навколо міського голови, повинна була займатися так звана опозиція.

Ось приклади цих розмов. У першому файлі Олександр повідомляє своєму співрозмовнику, що йому хтось «накидав компромату, наводок та ідей» та позиціонує місцеву владу як «ворогів».

Далі більше. У наступній розмові Олександр Олійник розповідає, як звертався до мера з проханням допомогти військовим тепловізором. Мер допоміг. Військові попросили активіста викласти їхнє відеозвернення зі словами вдячності. І як думаєте, що він робить? Навмисно не викладає це відео та пропонує своїй команді пройдисвітів зробити підлог та викласти початковий матеріал, де військові просять про допомогу, розкидавши його по соцмережах з текстом, що «мер морозиться та відмовляє військовим».

У цьому записі в Олександра навіть вистачає цинічності говорити про те, що він не хоче «піарити» цих захисників.

Водночас, аби показати, що на зрежисований мітинг приходять і військові, цей… (ми не знаємо навіть, яке слово тут підібрати, напевно що покидьок) пропонує завезти на площу до міськради поранених з госпіталю… Ви уявляєте рівень цинічності?!.

Паралельно пропонує «тупити» Департамент освіти міськради (який, до речі, з першого дня допомагає військовим та передає автівки на фронт).

І як вишенька на торті (якщо хтось ще мав ілюзії щодо цієї людини) – заявляє «як його заїб…ло це йоб…не волонтерство» та анонсує якийсь останній «рывок».

І після цього ми бачимо заяви Олександра про напад на нього… Ефектні заяви із фото та відео у той самий день. Реакцію на кров скандальної Марії Барабаш, яка вже зібралася з гастролями в наше місто.

І постає логічне питання: кому ж врешті-решт це побиття було вигідне найбільше? Адже всі ці мітинги «Гроші на ЗСУ» давно дискредитовані та на них ніхто не звертає уваги. Реагувати на них владі і тим паче когось «замовляти» сенсу нема аж ніякого. А щоб знову привернути до масовки увагу, треба було зробити щось радикальне. Наприклад, пролити кров. І, схоже, режисери цієї брудної вистави її знайшли… Сподіваємося, що правоохоронці розберуться і встановлять справжніх замовників цієї брудної гри, про яку навіть огидно писати.

І ще раз повторимо: почерк у всій цій історії ну дуже знайомий.