Невидима загроза: як захистити дітей від вибухівки в Україні

Дитинство в Україні, де щодня лунають сирени, давно втратило свою безтурботність. Та найбільше тривожить те, що поруч із іграми в пісочниці чи прогулянками двором діти можуть натрапити на смертельно небезпечні предмети. І це не перебільшення — вибухонебезпечні предмети сьогодні стали невидимою пасткою для найменших українців.

Шокуюча статистика та реальні історії

За три роки – від лютого 2022-го до весни 2025-го – в Україні зафіксовано понад 110 випадків, коли діти отримали поранення чи травми через контакт із вибухівкою. Уявіть собі: понад сотня маленьких історій, у яких замість щасливого дитинства — біль, лікарні та травми, що часто залишаються на все життя. І це — лише офіційна статистика, озвучена ДСНС.

Найгірше, що більшість таких ситуацій стаються не на передовій, а в мирних, здавалося б, містах чи селах. Діти знаходять боєприпаси просто на подвір'ї, у лісі, біля річки або й у закинутій хаті, де вони грались, мов у пригодницькому фільмі. Але ці "іграшки" не про розваги — вони про смерть. І часто достатньо лише доторку, щоб усе змінилося назавжди.

"Пригоди без шкоди": освітня ініціатива для дітей

Щоб бодай трохи захистити малечу, рятувальники взялися за масштабну просвітницьку роботу. Разом із МВС, поліцією, ЮНІСЕФ та освітньою платформою EdEra вони створили серію спеціальних навчальних матеріалів під назвою "Пригоди без шкоди". Їх показують у мобільних класах безпеки — це пересувні мінішколи, які приїжджають прямо до дітей: у громади, у школи, навіть у дитячі садочки.

Формат простий і дієвий — казки, анімації, інтерактиви. Дітей не лякають, а вчать розпізнавати загрозу, бути уважними й не торкатися невідомого. Пояснюють, що граната — це не іграшка, а коробка без маркування — не подарунок.

До речі, ці матеріали не "для галочки", а справді зручні та ефективні. Їх можуть використовувати вчителі, вихователі, навіть батьки вдома. І все — людською, зрозумілою мовою, з прикладами, які точно запам’ятаються.

Ключові правила поводження з вибухонебезпечними предметами

Важливий нюанс: у рамках цих уроків діти вчаться не тільки уникати небезпеки, а й правильно діяти, якщо вже щось помітили. Наприклад:

• не підходити
• не торкатися
• негайно повідомити дорослих
• залишити місце знахідки

Це базові правила, але саме вони рятують життя.

Розширення ініціатив та майбутні плани

Цікаве доповнення: у деяких громадах уже навіть запустили "дитячі рятувальні клуби", де діти регулярно проходять заняття на теми мінної безпеки, пожеж, надзвичайних ситуацій. Усе подається у формі гри: діти одягають спеціальні жилети, вивчають макети боєприпасів, навіть грають у міні-квести. Це дає не лише знання, а й — що важливо — спокій батькам.

Подібні ініціативи вже планують масштабувати. Йдеться про впровадження таких матеріалів у шкільну програму на постійній основі. Адже поки війна триває, ризик залишається. І дітей потрібно захищати не лише фізично, а й інформаційно.

Ці історії про дитячі травми — це не просто цифри. За кожною з них — зламані життя, біль родин і суспільства. Тому робота з безпеки дітей — це не про формальності, а про виживання. І поки на нашій землі залишаються міни й боєприпаси, знання стають надійним щитом. Тихим, але життєво важливим.