ООН офіційно засудила обстріли житлових кварталів України: це не помилка, а свідомий терор

Після нової хвилі обстрілів українських міст, де ракети знову влучили просто в житлові будинки, ООН публічно визнала: мішенню стали не військові об'єкти, а звичайні люди. У той час як Росія повторює стару пісню про "все по цілях", у штаб-квартирі ООН їм прямо дали зрозуміти — на брехню більше не купляться.

ООН розставила крапки над "і" щодо обстрілів

Під час брифінгу у штаб-квартирі ООН, речник Генсека Фархан Гак підтвердив: обстріли справді торкнулися саме житлових кварталів. За його словами, Антоніу Гутерреш категорично засуджує ці удари. Причому це не просто дипломатична фраза — це сигнал, що світ бачить, куди летять російські ракети.

Це стало реакцією на чергову заяву постпреда РФ при ООН Василя Небензі, який, ніби нічого не сталося, стверджував: цивільних не чіпають. Але факти — вперта річ.

Питання дітей: Болюча тема, що не сходить з порядку денного

Гак також згадав ще одну болючу для України тему — депортацію дітей. Він нагадав про звіти спецпредставниці ООН з питань дітей у збройних конфліктах Вірджинії Ґамби, в яких чітко сказано: діти були вивезені насильно. І це не просто формальність.

За міжнародними нормами, діти мають бути з родинами, і це не "побажання", а обов’язок. Возз’єднання сімей у такій ситуації — не питання політики, а справедливості.

До речі, цікаво, що в одному зі звітів фігурують приклади дітей, яких після вивезення намагалися “переоформити” на російське громадянство. Деяким із них навіть змінили імена. І все це — при повному ігноруванні родичів в Україні.

Україна вимагає дій, а не співчуття

У відповідь на масований ракетний удар Україна не обмежилася словами. Представник нашої країни при ООН Андрій Мельник звернувся з офіційним листом до голови Радбезу.

Суть проста: Україна просить зібрати термінове засідання Ради Безпеки, бо терор проти мирного населення — це не інцидент, а системна політика. Це вже не перший випадок — і не другий. А кожен новий удар лише підтверджує, що справа не у випадковості, а в цілеспрямованості.

Чому заяви ООН важливі, навіть коли здається, що вони ні на що не впливають

Можливо, хтось скаже: а що ці слова змінять? Але суть не лише у формальній заяві. Коли на найвищому рівні лунає офіційна позиція, це фіксується в історії. Саме на такі свідчення потім спираються міжнародні суди, трибунали, санкційні режими.

І ще одне: у глобальній політиці правда має вагу тоді, коли вона не загублена між дипломатичними фразами. Цього разу — не загублена. І це вже немало.

Як ООН вже реагувала раніше

Це не перший випадок, коли Організація Об’єднаних Націй висловлюється щодо ракетних атак. Ще у 2022-му були доповіді, в яких прямо згадувалися удари по ТЦ, лікарнях, дитсадках. Та зараз важливо те, що мова йде не про загальну ситуацію, а про конкретну нову хвилю обстрілів — і реакція миттєва.

Також ці заяви посилюють позицію України в міжнародних судових інституціях, зокрема в Міжнародному кримінальному суді, де вже розглядаються справи про викрадення дітей.

Слова — це не кулі. Але коли їх вимовляють на рівні ООН, вони можуть з часом зупинити зброю. Бо світ повинен знати: за кожною ракетою, що впала на житлову багатоповерхівку, стоїть не помилка, а свідоме рішення. І за це доведеться відповідати.