Договір на розподіл газу: чому ми зобов'язані платити, навіть якщо нічого не підписували

У світі паперової бюрократії ми вже звикли: якщо не поставив підпис — значить, нічого не зобов’язаний. Але не цього разу. Коли мова йде про газ — ситуація трохи складніша, і водночас — досить чітка.

В Україні практично кожна родина, яка користується газом, автоматично є учасником договірних відносин із місцевим оператором газорозподільних мереж. Навіть якщо ніяких паперів не підписували й про "Договір на розподіл природного газу" почули щойно.

Формально не підписав — але приєднався

Насправді, абсолютна більшість людей цей договір в очі не бачили. І не читали. Але з точки зору закону — це не має великого значення. Платиш за доставку газу? Отже, погодився. Користуєшся блакитним паливом? Знову ж — погодився.

Це не вигадка й не "нова схема", а конкретна правова норма. Є Закон України "Про ринок природного газу". І там чорним по білому написано: послуги з розподілу надаються на умовах договору, затвердженого Нацкомісією з регулювання енергетики та комунальних послуг — скорочено НКРЕКП.

Типовий договір: не обговорюється, а виконується

Закон вимагає, щоб такий документ мав типову форму. Тобто його умови встановлені заздалегідь і не підлягають обговоренню. Хочеш отримувати газ — приймаєш ці умови. Не приймаєш — тоді шукай альтернативу, якої на практиці просто немає.

До речі, ще у 2015 році НКРЕКП затвердила відповідну форму договору. Вона є публічною та оформлена як договір приєднання. Це означає, що для його чинності не потрібно фізично підписувати жодних паперів. Достатньо зробити одну з трьох дій:

• надіслати заяву-приєднання (офіційна форма є);
• сплатити рахунок за доставку газу;
• або просто спожити газ — навіть без передачі показників (їх все одно знімають представники ГРМ).

"Я не підписував, отже не зобов'язаний"? Ні, не працює

Цікаво, що саме через відсутність фізичного підпису останнім часом активізувались так звані "експерти", які переконують: мовляв, не підписали договір — не зобов’язані платити. Але фахівці попереджають: це маніпуляція.

На сьогодні усі побутові споживачі природного газу вже де-факто уклали цей договір. Навіть якщо просто сплатили за доставку — або коли на лічильнику зафіксовано споживання. І таких — понад 12 мільйонів домогосподарств по країні.

Більше того, ваш місцевий оператор ГРМ, згідно з правилами, має право щонайменше раз на пів року знімати контрольні показання з лічильника. Тобто система працює — і фіксує, хто й скільки спожив.

Відповідальність за порушення — передбачена

З юридичної точки зору, якщо ви користуєтесь газом, значить, ви вступили у договірні відносини з оператором. І, відповідно, маєте дотримуватись правил, прописаних у Типовому договорі. У разі порушень — передбачено відповідальність.

Це не покарання за неуважність, а наслідки чіткого механізму. Принцип тут простий: користуєшся — плати, не користуєшся — відмовляйся офіційно.

Цікаво, до речі: що буває, якщо не платити

У деяких випадках, якщо споживач регулярно ігнорує рахунки, оператор має право ініціювати відключення. Причому навіть без рішення суду — є достатньо підтверджених дій з боку споживача, які підтверджують наявність зобов’язань.

Повернути підключення можна, але вже за окрему оплату і після закриття боргів. Ці історії — не рідкість. У ЗМІ час від часу з’являються сюжети, як родину відрізали від газу через несплату за доставку, а повернення зайняло кілька місяців і обійшлось недешево.

Система постачання газу — це не лише труби і лічильники. Це ще й юридичні зобов’язання. І, навіть якщо документ не підписаний власноруч, це не звільняє від відповідальності. Закон працює не за принципом "бачив — погодився", а "користуєшся — значить, прийняв".