Хрещення Русі та інші свята: важливі дні липня за новим церковним календарем

З липня 2025-го українці вкотре житимуть у ритмі новоюліанського церковного календаря, за яким ПЦУ живе вже з осені 2023-го. Такий перехід не лише формальність — він ближче прив’язує наше духовне життя до реального часу і є частиною ширшої культурної самоідентифікації. Липень, хоч і не рясніє гучними церковними святами, наповнений датами, які мають глибокий сенс для історії українського християнства.

Що ж особливого в липневому церковному календарі ПЦУ

Попри відсутність так званих "великих свят", саме цей місяць має чимало знакових днів, пов’язаних із людьми, які своєю вірою змінювали хід історії. Є тут і святі князі, і пророки, і мученики, і навіть події, які стали фундаментом для української духовної ідентичності — як, наприклад, Хрещення Руси-України.

Найпам’ятніші дати липня: коротко і по суті

• 2 липня (середа) — День, коли згадують Покладення чесної ризи Богородиці у Влахерні. До речі, вважається, що саме ця риза захищала місто від ворожих навал. Також цього дня згадують святителя Фотія, київського митрополита, та Іоана Максимовича — архієпископа, якого шанують навіть далеко за межами України, зокрема в США.
• 6 липня (неділя) — 4-та неділя після П’ятдесятниці. Вшанування мощів праведної Юліанії Ольшанської. Її мощі, до речі, вважають нетлінними — це явище викликає глибоку повагу та трепет серед віруючих.
• 11 липня (п’ятниця) — Особливий день для українських жінок — день рівноапостольної княгині Ольги. Саме вона першою з князів прийняла християнство. Її ще називають духовною бабусею України.
• 13 липня (неділя) — 5-та неділя після П’ятдесятниці. Вшановуються отці шістьох Вселенських соборів, а також архангел Гавриїл — небесний вісник, який сповістив Марії про народження Спасителя.
• 14 липня (понеділок) — День благовірного Оскольда, якого вважають першим київським мучеником-християнином.
• 15 липня (вівторок) — День, який важко переоцінити: рівноапостольний князь Володимир і, власне, Хрещення Руси-України. Саме з цього моменту розпочався християнський шлях нашої державності. Мабуть, одна з ключових точок духовного зламу всієї Східної Європи.
• 20 липня (неділя) — Пророк Ілля. В українській традиції його ще називають небесним громовержцем, бо саме з цього дня, кажуть, починаються справжні грози. У цей же день згадують Афанасія Берестейського — борця за православну віру в добу церковної унії.
• 22 липня (вівторок) — День Марії Магдалини — тієї, що першою побачила воскреслого Ісуса. У народній уяві вона стала символом глибокого каяття й надії на прощення.
• 23 липня (середа) — Вшанування Почаївської ікони Божої Матері. Ця святиня тісно пов’язана з Волинню та українським православ’ям у цілому.
• 24 липня (четвер) — День пам’яті мучеників Бориса і Гліба — перших канонізованих українських святих. Вони обрали не шлях війни, а шлях жертовності. Своєрідна ікона християнської мирності.
• 25 липня (п’ятниця) — Успіння праведної Анни, матері Діви Марії. Про цю подію мало хто говорить, але вона дуже символічна, бо Анна — прабабуся Христа.
• 27 липня (неділя) — День великомученика і цілителя Пантелеймона. Його часто згадують у молитвах про здоров’я — як лікаря, що зціляв вірою.
• 31 липня (четвер) — Переддень важливого періоду — Успенського посту. Цього дня виносять чесний Хрест Господній, нагадуючи про силу жертви і очищення.

Що ще варто знати про липень у церковному календарі

Усі ці дати — це не просто переліки. Це — маркери пам’яті, нитки, які з’єднують наш час із глибокою духовною спадщиною. Липень — це не "канікули для душі", як іноді здається, а радше — час внутрішньої тиші й переосмислення. Після рясного червня і перед насиченим серпнем — саме в липні народжується потреба зупинитися й подивитися вглиб себе. З іншого боку, багато з липневих днів пов’язані з князями та проповідниками — людьми, які приймали віру не лише для себе, а й для свого народу. Саме тому цей місяць важливо прожити не лише з молитвою, а й із вдячністю.

Липень — місяць без пишних урочистостей, але сповнений глибокої, майже мовчазної сили. Тут менше зовнішнього, але більше внутрішнього. У ці дні варто згадати, що історія українського християнства — це не лише храми й обряди, а передусім вибір. І кожен такий день — шанс оновити цей вибір у собі.