Ціна війни: як Україна фінансує оборону і чи витримає економіка

Україна опинилась у списку держав, які вкладають у свою армію найбільше. І не просто десь у кінці — а одразу на 8-му сходинці серед усіх країн світу. Це не символічне досягнення — це дзеркало жорсткої реальності, в якій ми живемо вже третій рік поспіль. Цифри тут не прикрашають — вони ріжуть очі.

64,7 мільярда доларів. Без жодного перебільшення

Таку суму цьогоріч Україна спрямувала на оборону. Якщо говорити сухо — це більше, ніж виділяють на армію Франція, Німеччина, Японія чи навіть Саудівська Аравія. А якщо подивитись глибше — це понад третина (!) усього внутрішнього валового продукту країни. Тобто — з кожних 100 гривень, які заробляє наша економіка, 34 йдуть на фронт.

Це найбільший показник у світі — і за відсотком до ВВП, і за приростом військових витрат за останній рік.

З іншого боку, не варто забувати: в той час як інші держави фінансують армії для стратегічної присутності чи політичного впливу, Україна щодня бореться за виживання. Тут не про геополітику — тут про життя, землю й незалежність.

Чому саме така сума? І на що йдуть кошти

Ні, це не означає, що в українській армії з’явилися розкішні казарми чи нові авіаносці. Основна частина цих грошей іде на найнеобхідніше:

• закупівля боєприпасів і техніки (переважно власного виробництва);
• утримання мобілізованих — зарплати, забезпечення, страхування;
• модернізація старої радянської зброї;
• розгортання дронових підрозділів, систем ППО та кібербезпеки.

До речі, більшість іноземної допомоги (а це окрема величезна історія) не входить у цей бюджет. Вона рахується окремо. Але саме вона часто покриває найважчі позиції — ракети, бронетехніку, системи зв’язку.

Світова реакція: підтримка чи тривога

Аналітики провідних військових інститутів вже звернули увагу: Україна стала частиною елітного військового клубу, який донедавна був закритим. Традиційно в топ-10 — США, Китай, Росія, Індія, Велика Британія, Японія, Саудівська Аравія.

Зараз цей список змінився. І Україна в ньому — чи не єдина країна без ядерної зброї, але з найбільшим фактичним досвідом війни у 21 столітті.

Водночас така мілітаризація насторожує частину міжнародних експертів. Не тому, що Україна — загроза. А тому, що глобальний баланс змінюється. З'являється нова точка тяжіння — держава, яка не просто воює, а формує нову військову реальність, у якій класичні армії вже не працюють так, як раніше.

Чи витримає економіка

Це питання зависає в повітрі. Поки що — тримається. Завдяки волі, мобілізації бізнесу, адаптації експорту, підтримці партнерів. Але довго в такому режимі жити неможливо. Якщо порівняти — у роки Другої світової навіть США не витрачали 34% ВВП на оборону.

Є ризик, що соціальна система, інфраструктура та освіта почнуть просідати. І це вже буде не питання війни, а питання майбутнього покоління.

До речі: ще один важливий нюанс

Коли ми чуємо "64,7 мільярда доларів", важливо розуміти — це не просто бюджет на танки й гвинтівки. Це ще й медична підтримка поранених, логістика, евакуаційні програми, підтримка ветеранів, реабілітаційні центри, мінімальні виплати родинам загиблих. Війна — це не лише фронт. Це система на мільйони людей, у якій держава намагається тримати кожен вузол.

Те, що Україна зараз серед найбільших військових гравців світу — не про силу, а про трагедію. Про те, як дорого коштує свобода. І як багато ще доведеться платити — не лише грошима, а й ціною соціального та економічного розвитку на довгі роки вперед.