Декомунізація з паузою: перейменування областей відкладають через воєнний стан

Назви – це більше, ніж просто слова на карті. За ними стоїть історія, символіка, ідеологія. В Україні досі залишаються регіони, чиї назви нагадують про радянське минуле. І хоча міста вже давно перейменовані, області продовжують нести у собі сліди старої епохи. Зараз настав час зробити наступний крок — юридично та символічно відмежуватись від того, що більше не має бути частиною сучасної української ідентичності.

Які області готуються до зміни назви

Мова про дві області, які давно є предметом дискусій серед істориків, юристів та громадськості:

• Кіровоградська область — уже має обласний центр з новою назвою Кропивницький, тож і область логічно планують перейменувати на Кропивницьку.
• Дніпропетровська область — тут варіантів кілька: Дніпровська, як географічно точна, або ж Січеславська, що апелює до козацької спадщини і має глибше історичне коріння.

Про це розповів Олександр Алфьоров, очільник Українського інституту національної памʼяті. За його словами, це логічне продовження курсу на декомунізацію. І справді — місто Кропивницький перейменували ще у 2016-му, а Дніпро — у 2016-му ж. Область же, як ніби зависла між минулим і теперішнім.

Чому назви не змінили досі

Здавалося б, що тут складного — взяти й змінити назву? Але не все так просто. Справа в тому, що назви областей закріплені в Конституції України. А це вже інша історія — з парламентськими голосуваннями, двома сесіями, спеціальною процедурою та купою нюансів.

І ще один важливий момент — воєнний стан. Поки він діє, вносити зміни до Основного закону не дозволено. Тобто навіть якщо є політична воля — юридично це просто неможливо. Алфьоров наголошує: після завершення війни до цього питання повернуться.

Чому це важливо — не лише про символіку

Зміна назви — це не просто бажання "позбутись старого ярлика". Назви, які залишились ще з радянських часів, мають конкретне ідеологічне підґрунтя:

• Кіровоградська — на честь Сергія Кірова, більшовицького діяча, близького до Сталіна. Людини, яка не мала жодного стосунку до регіону.
• Дніпропетровська — містить у собі "Петровського" — тобто Григорія Петровського, більшовика, якого пов'язують із організацією Голодомору.

Тримати ці назви на карті — це як продовжувати носити символи імперії. А сучасна Україна вже давно рухається в інший бік — до європейських цінностей, поваги до історії й правди.

Дніпровська чи Січеславська: дискусія триває

Цікаво, що щодо Дніпропетровської області досі немає єдиної думки. Виглядає так, що суспільство поділилось. Одні вважають, що Дніпровська — простий, логічний і зрозумілий варіант. Він уже закріпився в розмовній мові, його легко сприймає більшість.

Але інші наполягають на назві Січеславська. Мовляв, саме так можна віддати належне козацькій історії краю, з його січами, свободолюбним духом і особливою роллю в історії України.

Обидві назви мають прихильників. І цілком можливо, що до моменту голосування в парламенті доведеться провести суспільне обговорення — хоча б для того, щоб уникнути чергової хвилі критики.

Що це означатиме на практиці

Коли відбудеться перейменування, доведеться оновлювати:

• офіційні документи (акти, свідоцтва, рішення);
• вивіски;
• шкільні атласи;
• мапи;
• вебсайти державних установ тощо.

Чи потребуватиме це масової заміни паспортів? Ні. Так само, як після перейменування міст, ніхто не змушує одразу змінювати документи. Проте нові документи вже будуть із новою назвою. Це — питання поступового переходу.

Слово має вагу. Особливо коли йдеться про назви, що визначають ідентичність цілих регіонів. Перейменування областей — не лише про зміну табличок на адміністративних будівлях. Це — про остаточне прощання з ідеологією, яка знецінювала українську історію. І хоч шлях до цього ще відкритий не повністю, напрямок вже давно визначено.