Переговори на Алясці: кремль у слабкій позиції, але з великими амбіціями

Велика політика завжди розгортається на тлі великих ризиків. І нинішня дипломатична інтрига навколо можливих переговорів між Дональдом Трампом, Володимиром Путіним і Володимиром Зеленським — яскравий приклад того, як геополітична шахівниця впливає на хід війни в Україні. Поки у Вашингтоні планують формат тристоронньої зустрічі, Москва намагається використати сам факт діалогу як інструмент для власної гри.

Аляска як частина московської гри

Путін, схоже, прагне використати момент, щоб повернути собі дипломатичну ініціативу. Для нього зустріч із президентом США — це шанс показати росіянам, що він все ще спілкується з "сильними світу цього". Але Москва допустила стратегічний прорахунок — її представники знову заговорили про претензії на Аляску.

Такі заяви — не новина. Цю тему не раз підіймали Дмитро Медведєв та В’ячеслав Володін. Цього разу слово взяв помічник Путіна Юрій Ушаков, який назвав Аляску "американцем, народженим у Росії" і пояснив вибір місця зустрічі географічною близькістю та економічними інтересами в Арктиці. У Росії слова чиновників такого рівня ніколи не лунають випадково.

Стратегії та червоні лінії

За даними The New York Times, ідея саміту вписується у світогляд Путіна, який вважає, що великі держави повинні ділити сфери впливу, як це було в Ялті у 1945-му. Саме тому він просуває сценарій обміну територій, у тому числі тих, які російська армія так і не змогла захопити за роки війни. Для Києва це неприйнятно. Президент Зеленський чітко заявив: ніяких обмінів української території не буде.

США також дали зрозуміти Кремлю, що територіальні питання не вирішуються "за красиві слова". Постійний представник США при НАТО Метью Віттакер наголосив: жодних поступок без бою. Але водночас Вашингтон прагне знайти шлях до завершення війни, щоб зберегти тисячі життів.

Втрачені амбіції та реальність

Для Путіна ця війна — не тимчасова авантюра, а нав’язлива ідея. Він не раз називав розпад СРСР "найбільшою катастрофою століття". Кремль розраховував на швидкий бліцкриг, але натомість отримав затяжну війну, понад мільйон загиблих солдатів, втрату десятків тисяч одиниць техніки та серйозні удари по Чорноморському флоту.

Тим часом Росія на міжнародній арені втрачає вплив. Символічним ударом стала мирна угода між Вірменією та Азербайджаном, підписана в Білому домі за посередництва Трампа. Москва виявилася виключеною з процесу. Для країни, яка ще нещодавно вважала себе головним арбітром на Кавказі, це гіркий сигнал.

На фоні економічного спаду, санкцій, дефіциту бюджету й залежності від КНДР та Ірану, Путін їде на переговори без вагомих аргументів у руках. Проте, судячи з його риторики, ультиматуми можуть прозвучати й цього разу.

Путін на міжнародній ізоляції: союзники відвертаються

Майбутня зустріч у форматі Трамп–Путін–Зеленський може стати переломним моментом або ж черговою політичною декорацією. Але одне зрозуміло вже зараз: Кремль їде на ці переговори без економічної сили, без воєнних успіхів і без союзників, здатних змінити хід війни. А це означає, що у великій дипломатичній грі Москва ризикує втратити навіть ті позиції, які ще вважає своїми.