• Головна
  • Не всі закриються: що чекає малокомплектні школи без субвенцій уряду
08:00, 2 вересня
Надійне джерело

Не всі закриються: що чекає малокомплектні школи без субвенцій уряду

Не всі закриються: що чекає малокомплектні школи без субвенцій уряду

З вересня 2025 року в Україні змінилися правила гри для сільських шкіл із малою кількістю учнів. Якщо в класах загалом менше ніж 45 дітей, то фінансування з держбюджету більше не передбачене. Проте це ще не вирок — не кожен навчальний заклад закриють остаточно.

Що каже МОН

Про нововведення розповіла заступниця міністра освіти Надія Кузьмичова. Вона нагадала: на початку минулого навчального року в Україні нараховувалося 525 малокомплектних шкіл. Це без урахування початкових, бо для них зробили виняток — навіть якщо дітей там менше 45, вони продовжують працювати за рахунок держави.

З цих 525 закладів 468 уже не існують як самостійні юридичні особи. Та це не завжди означає ліквідацію: частину шкіл приєднали до більших, зробивши з них філії. У деяких селах залишили лише початкові класи, а старших школярів возитимуть автобусами в опорні школи сусідніх громад.

Ліквідація чи реорганізація

Частина закладів припинила своє існування через процедуру ліквідації. Такі рішення ухвалюють засновники, і вони обов’язково забезпечують можливість довезення дітей до іншого закладу тієї самої чи сусідньої громади, — пояснила представниця МОН.

Фактично, закриття шкіл відбувається поступово. Десь громади зважили на витрати й вирішили оптимізувати мережу, десь же — навпаки, знайшли ресурси, аби зберегти навчальний заклад хоча б для молодших класів.

Час для підготовки

Кузьмичова підкреслює: рішення не з’явилося зненацька. Його ухвалили ще навесні 2024 року, щоб у місцевої влади було півтора року на підготовку. Якщо громада бачила сенс зберегти школу, вона могла фінансувати її з власного бюджету. І такі приклади є — 57 закладів сьогодні продовжують роботу саме завдяки рішенню місцевих рад.

Як змінюватимуться норми

Важливий момент: з 1 вересня 2025 року школи з кількістю учнів менше 45 більше не отримують освітньої субвенції (крім початкових). А вже з 1 вересня 2026 року поріг підніметься до 60. Тобто навіть ті заклади, які зараз ще втримались, за рік знову опиняться під загрозою.

Історія питання

До речі, практика оптимізації малокомплектних шкіл не нова. Ще у 2016 році встановили правило: навчальні заклади з менш як 25 учнями держава не фінансує. Це стало першим кроком у процесі, який тепер лише розширюється.

Ціна навчання

Міністерство наводить прості цифри: середні витрати на учня у селі становлять 30,4 тисячі гривень на рік, тоді як у місті — 24,4 тисячі. Різниця суттєва. Є громади, де навчання одного школяра обходиться у понад 51 тисячу гривень щороку. Причина — утримання будівель і зарплати працівникам, навіть якщо дітей у школі небагато.

Баланс між якістю і витратами

Реформа болісна, але її логіка зрозуміла: утримувати сотні малих шкіл дорого, а рівень освіти там часто поступається більшим закладам. З іншого боку, закриття школи в маленькому селі — це завжди удар по громаді, бо школа для багатьох є центром життя: там і діти, і свята, і спілкування. Тому питання фінансування перетворюється не тільки на економіку, а й на соціальний вибір.

Освіта між цифрами та людьми

Рішення про оптимізацію шкільної мережі виглядає технічним, але насправді воно напряму торкається людей. Для одних громад це шанс зекономити й направити гроші на інші потреби. Для інших — загроза втратити серце села. І тут доведеться шукати рівновагу: між статистикою та живими історіями дітей, які щодня сідають у шкільний автобус, щоб отримати свою порцію знань.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#чекає #малокомплектні #школи
0,0
Оцініть першим
Авторизируйтесь, чтобы оценить
Авторизируйтесь, чтобы оценить
Оголошення