Масштабна атака рф: Зеленський звинуватив Захід у "нульовій реакції" на обстріли

Ніч на 5 жовтня стала ще одним болючим нагадуванням про те, що війна в Україні триває, а світ, схоже, поступово звикає до її звуків. Поки над українськими містами розривалися ракети, президент Володимир Зеленський виступив із різкою заявою, у якій звинуватив західних партнерів у відсутності реальної реакції на нову хвилю російських атак.

Слова, що зависли в повітрі

Зеленський наголосив, що від союзників зараз потрібна не просто підтримка у словах, а конкретні дії — системи протиповітряної оборони, ракети середньої дальності, засоби, здатні зупинити російські літаки і дрони ще в небі.

Є нуль реальної реакції на терор. Усе, що відбувається — це просто слова про підтримку, — сказав він.

Такі слова, здається, з болем. Бо коли країна знову лишається наодинці з вогнем, важко не відчути розчарування. І це вже не перша подібна заява президента: він неодноразово натякав, що обіцянки Заходу виконуються занадто повільно, тоді як Росія, навпаки, пришвидшує свої атаки.

Коли захист — лише на папері

За даними видання The Guardian, яке цитує заяву Зеленського, атака, що сталася в ніч на 5 жовтня, вкотре довела: українській ППО бракує ресурсів. Люди по всій країні вкотре ночували у підвалах або під гул сирен. І попри всі попередження, нові поставки озброєння все ще "на підході".

Цікаво, що багато експертів на Заході визнають — без посилення систем ППО Україна ризикує втратити енергетичну інфраструктуру перед зимою. Але рішення ухвалюються повільно. Часто через політику, внутрішні вибори, або просто страх "надмірно дратувати" Москву.

Коли терпіння має межу

Президент також зазначив, що "одностороннє припинення вогню" — це утопія, якщо партнери не дадуть Україні можливість реально захищати своє небо. Інакше кожне таке припинення — це просто час для Росії, щоб перезарядити ракети.

Потрібно більше рішучості, щоб Путін нарешті зупинився, — підкреслив Зеленський.

І це звучить не як дипломатичний заклик, а як крик людини, яка бачить, як щодня падають нові міста, а світ знову обмежується словами "ми стурбовані".

Де межа байдужості

Варто зазначити, що подібне відчуття "втоми від війни" у світі наростає вже давно. На тлі нових криз — у Близькому Сході тема України часто опиняється не в топі новин. І саме це, можливо, найбільше тривожить. Бо втрата уваги світу — це теж зброя. Тиха, але небезпечна.

Дехто з аналітиків у Європі вже каже прямо: якщо союзники не змінять підхід, Україна може залишитися сам на сам із російською воєнною машиною. А далі питання вже не лише про зброю, а про довіру — між державами, які називають себе партнерами.

Лінія терпіння

Світ зараз стоїть на межі — між співчуттям і дією, між словами та реальними вчинками. Україна платить за цю нерішучість щодня. Поки хтось на Заході зважує політичні ризики, українські міста знову рахують уламки.

Час минає, а реакція все ще "нульова". І, здається, Зеленський сказав це не як політик, а як голос країни, що вже надто довго чекає.