Головні зміни у мобілізації: нардеп Федієнко оприлюднив план реформування системи

14 жовтня 2025 року народний депутат Олександр Федієнко опублікував у соцмережах оновлений план реформування мобілізаційної системи. Цього разу документ виглядає більш детально, бо, як зазначає сам депутат, він створений після сотень відгуків звичайних українців. Люди писали про своє ставлення до роботи територіальних центрів комплектування — і не соромилися критикувати.

Де почалися зміни

За словами Федієнка, більшість коментарів надходили не від працівників ТЦК чи військових, а саме від цивільних — тих, хто безпосередньо стикався з оформленням документів, медкомісіями, чергами й браком інформації. Тому депутат вирішив не просто вислухати, а й систематизувати все сказане. У результаті він склав чіткий перелік пропозицій, які хоче представити Міноборони.

Людський підхід у ТЦК

Однією з головних проблем, на думку автора реформи, є відсутність нормальної комунікації між працівниками ТЦК і громадянами. Часто люди просто губляться в потоці документів, не розуміють, до кого звернутися й що робити далі. Тому Федієнко пропонує, щоб кожен мобілізований мав закріплену контактну особу — свого роду "куратора", який може пояснити деталі й допомогти пройти всі етапи.

Інформація замість чуток

Ще одна ініціатива — створення короткої брошури з найпоширенішими питаннями. Щось на кшталт "інструкції для людини, яку мобілізують". Там мали б бути пояснення простими словами: як відбувається перевірка, які права має громадянин, куди можна звертатися у разі помилки. Ідея, здається, дрібна, але саме таких речей зараз бракує — через них і виникає напруга.

Можливість вибору

Другим великим пунктом реформи депутат називає принцип добровільного вибору місця служби. Якщо існує кілька вільних варіантів, людина повинна мати можливість обрати — наприклад, частину ближче до дому чи ту, де вже служать знайомі. Якщо варіантів немає, працівники ТЦК мають пояснити механізм подальшого переведення. Тобто, щоб не було відчуття, ніби тебе просто "перекинули" куди заманеться.

Не просто бюрократія

Загалом підхід Федієнка виглядає спробою повернути у мобілізаційну систему людяність. Бо для багатьох українців процес мобілізації — це не лише папери й накази, а ще й сильний стрес, невизначеність, страх за сім’ю. І якщо держава хоче, щоб громадяни довіряли армії, то починати треба саме з поваги в ТЦК, із розмови, а не наказу.

Крок до оновлення

Новий план виглядає як чернетка, яку ще обговорюватимуть, правитимуть, можливо, доповнюватимуть новими деталями. Але в ньому відчувається головне — прагнення зробити систему не каральною, а партнерською. Бо мобілізація — це не про примус, а про спільну відповідальність, і від того, як держава побудує цей діалог, залежить багато чого.

Якщо ідеї Федієнка втілять, система мобілізації може нарешті перестати бути суцільним лабіринтом. Вона стане зрозумілішою, відкритішою, а головне — людянішою. І, можливо, це буде той момент, коли слово "мобілізація" перестане лякати, а почне означати спільну справу, у якій кожен знає своє місце.