Кінець тимчасового захисту у ЄС у 2027 році: українці не готові повертатися без гарантій безпеки

Повномасштабна війна спричинила найбільшу хвилю виїзду українців за кордон за всю новітню історію. Мільйони людей досі живуть у країнах ЄС на підставі тимчасового захисту. Але дія цієї моделі закінчується у 2027 році.

Це означає перехід на звичайні міграційні правила кожної країни окремо. А вони різні. Десь це вимоги до доходу, десь - підтвердження стабільної роботи чи довгострокового контракту. Для частини українців це стане випробуванням.

Як пояснює Роксолана Авраменко, країни ЄС вже шукають власні механізми переведення українців на постійні статуси.

Ймовірно, не всі українці зможуть перейти на статуси постійного перебування, - зазначає вона.

І саме тут, теоретично, для України відкривається шанс на повернення частини громадян.

Кому в Європі потрібні українці

Попри політичні дискусії, інтерес до українців у ЄС є. Польща давно інтегрувала українців у свій ринок праці - це і промисловість, і сервіс, і малий бізнес. Чехія та Словаччина зацікавлені у медиках, бо самі втрачають фахівців через відтік до заможніших країн.

Німеччина більше потребує працівників у сфері догляду та менш кваліфікованої праці.

Втім, не всюди міграційна політика достатньо гнучка. Частина українців змушена працювати нижче своєї кваліфікації. У довгостроковій перспективі це може вплинути на рішення - залишатися чи повертатися.

Чи критичний кадровий дефіцит в Україні

Поки що - ні. Через війну частина економіки фізично не працює в повному обсязі. Попит на працівників є, бізнес говорить про нестачу кадрів, але системної катастрофи немає.

Інша річ - майбутнє. Якщо безпекова ситуація покращиться і економіка почне активніше відновлюватися, потреба у людях різко зросте. І тоді питання повернення стане не абстрактним, а дуже практичним.

Стратегія повернення: акцент на зв’язок

Держава декларує підготовку стратегії повернення та підтримки зв’язку з українцями за кордоном. Ідея не в масовому одномоментному приїзді, а у збереженні контакту.

Питання збереження тут ключове, - підкреслює Авраменко.

Дослідження показують: діти, які навчаються з українознавчим компонентом і підтримують соціальні зв’язки з Україною, частіше думають про повернення.

Тобто мова не лише про економіку, а й про відчуття належності.

Скільки людей планують повернутися

За даними Центру економічної стратегії, нині 43% українців за кордоном заявляють, що "точно" або "скоріше" планують повернутися. У 2022 році таких було близько 70%, але з часом цифра зменшувалася. Тепер вона хоча б стабілізувалася.

Водночас приблизно 36% уже схиляються до того, що залишаться за кордоном.

Головна умова повернення - безпека.

Люди не готові повертатися, поки іде війна, - говорить Ірина Іпполітова.

Тимчасові покращення не сприймаються як достатній аргумент.

Другий блок - економіка. За кілька років багато українців інтегрувалися: вивчили мову, отримали роботу, стабілізували доходи. Рішення про повернення дедалі частіше виглядає як раціональне порівняння можливостей.

Окреме питання - житло. Руйнування і скорочення житлового фонду залишаються серйозним бар’єром.

Демографія і робоча сила

Приблизно третина українців за кордоном - це діти. Вони швидко інтегруються у нові освітні системи, і це впливає на довгострокові плани родин.

Прогнози свідчать: населення на підконтрольних територіях може триматися на рівні близько 30 мільйонів до 2036 року. Але структура зміниться - зростатиме частка людей 65+, а економічно активне населення скорочуватиметься.

Один із можливих варіантів - залучення іноземних працівників. За словами Іпполітової, це "цілком реалістичний варіант". Йдеться переважно про країни Азії та Африки.

Тобто вибір непростий: стимулювати повернення, адаптуватися до нової демографії або активніше відкриватися для зовнішньої міграції. Найімовірніше, доведеться поєднувати всі ці підходи.