Заново збирають кістки: батьку вісьмох дітей рятують руку після атаки дронів під Покровськом

У реанімації дніпровської лікарні Олександр по пам'яті перелічує імена своїх дітей: Валентин, Вадим, Ігор, Ігнат, Валерій, Уляна, Мирослава та Аріна. Восьмеро. Найменшому - два з половиною роки.

А батько лежить з розтрощеною рукою після місяця пекла на Покровському напрямку, повідомляє ТСН.

Місяць без ротації

Чоловік провів на позиціях цілий місяць. Без ротації. Ворог накривав українських бійців усім, що мав: «Градами», КАБами, артилерією. Втім, найстрашнішими виявилися дрони.

Саме вони атакували групу Олександра під час виходу з позицій. Два безпілотники вдалося оминути. Третій поцілив прямо в захисника.

«Як поранило, я вам чесно скажу, я не відчував, що в мене нога поламана. Я чув, що в мене рука тіліпається. Я цьому навіть значення не надав. Йшов вперед, треба було дістатися своїх».

Біль відступив перед інстинктом виживання. Олександр самотужки дійшов до пункту евакуації з переламаною ногою та пошматованою рукою.

Чотири операції

У Дніпрі медики борються за кожний сантиметр його руки. Олександр уже переніс чотири складні операції, йому перелили понад два літри крові. Хірурги збирають кістки практично з нуля.

«Ми зробимо все, щоб він міг і піднімати дітей, і водити їх до школи. Поранення тяжкі, але він мужньо тримається. Кістки збираємо практично заново».

Лікар-хірург налаштований оптимістично. Попереду - тривала реабілітація, але воля захисника до життя вражає навіть досвідчених медиків.

Забрали без довідки

До великої війни Олександр жив у селі на Дніпропетровщині. Велике господарство, корови, городина. Разом із дружиною виховували трьох доньок та п'ятьох синів.

На фронт потрапив раптово. У день мобілізації у нього просто не виявилося з собою однієї довідки - тієї, що підтверджує статус багатодітного батька.

Недостатньо було однієї справки саме на той день, щоб я не йшов воювати. Мене просто забрали та й усе. Тепер дружина сама: і куховарить на вісьмох, і корівок надоїть, ще й на базар встигає з'їздити. У мене дружина - вогонь!

Олександр говорить про дружину з гордістю та тривогою водночас. Вона тепер сама тягне господарство і восьмеро дітей. Куховарить, доїть корів, встигає на базар.

Найбільше захисник мріє про одне - повернутися додому і обійняти свою велику родину. Він по пам'яті перелічує всі імена, ніби молитву. Валентин, Вадим, Ігор, Ігнат, Валерій, Уляна, Мирослава та Аріна. Кожне ім'я - причина боротися і вижити.