В Україні дедалі частіше говорять про роль дронів у війні, і президент Володимир Зеленський під час виступу в Копенгагені нагадав: сьогодні українська армія вже має чим відповісти на удари ворога. Якщо раніше Росія била безкарно по нашій енергетиці, залишаючи мільйони людей у темряві, то тепер ситуація суттєво інша.
Щоденна статистика
За словами президента, українські сили запускають у середньому від 100 до 150 безпілотників на добу по території Росії. Для порівняння: у російської армії цей показник у кілька разів вищий — від 500 до 600 апаратів щодня.
І все ж, як наголосив Зеленський, навіть менша кількість наших атак дає відчутний результат для ворога.
Як було рік тому
Президент нагадав, що минулої зими Україна фактично не мала можливості дати дзеркальну відповідь. Росія цілеспрямовано знищувала енергетичну інфраструктуру, країна переживала масові блекаути. Люди тижнями жили з обмеженим світлом і теплом.
Зараз ситуація інша: українські військові здатні бити по цілях у глибині території РФ, змушуючи противника рахуватися з нашими ударами.
Виробництво і його обмеження
За словами Зеленського, технічний потенціал для збільшення виробництва дронів в Україні вже є. Проблема, як і завжди у війні, упирається у фінанси. Це питання президент порушив на переговорах із партнерами.
Він наголосив: якщо буде належне фінансування, Україна зможе вийти на рівень запуску дронів, співмірний із російським. А це вже змінює не лише картину на полі бою, а й внутрішній стан російського суспільства — там дедалі частіше виникатимуть питання до влади й особисто до їхнього лідера.
Сигнал Москві
Раніше Зеленський прямо попереджав: удари по українській енергетиці не залишаться без відповіді. Він говорив, що країна не буде "терпіти в темряві". І додав: якщо Кремль знову ризикне атакувати нашу енергосистему, то наступний блекаут може статися вже у столиці Росії.
Війна дронів як нова реальність
Україна швидко наздоганяє противника у сфері безпілотних технологій. Рік тому це здавалося майже неможливим, сьогодні ж наші атаки стають щоденною загрозою для російських міст. І головне питання тепер не в техніці, а в ресурсах, які дозволять зробити цю боротьбу рівною.