Соціальний портрет країни змінюється не десь у звітах, а буквально на наших очах. Якщо подивитися на сухі цифри, вони виглядають серйозно. Але якщо копнути глибше - стає трохи не по собі.
Станом на 1 січня 2026 року в Україні офіційно нараховується 10 мільйонів 167 тисяч пенсіонерів. Начебто багато. Та є нюанс. За один лише минулий рік ця цифра зменшилася майже на 180 тисяч. А якщо порівняти з початком 2021 року, то різниця ще помітніша - мінус майже мільйон людей. П’ять років тому отримувачів пенсій було понад 11,1 мільйона.
І це вже не статистична похибка.
Цифри, які не хочуть ігнорувати
Якщо говорити мовою відсотків, загальне скорочення за п’ять років становить 8,7%. Але за цими усередненими показниками ховається дуже різна картина.
У деяких категоріях людей стало відчутно менше, ніж у середньому по країні. І це добре видно, якщо розкласти все по поличках.
- Пенсіонери за віком. Саме ті, кого зазвичай мають на увазі, коли кажуть слово "пенсія". Їхня кількість зменшилася більш ніж на 11%.
- Пенсіонери за вислугою років. Тут падіння ще глибше - майже 15%.
- Пенсіонери з інвалідністю. А от ця група, цікаво, майже не змінилася. Чисельність залишилася приблизно на тому ж рівні.
Різниця між категоріями говорить сама за себе. Процеси йдуть нерівно, і не всі вони пов’язані лише з віком.
Демографія і війна: важкий фон
Перший блок причин лежить на поверхні. Україна вже давно живе в умовах депопуляції. Людей стає менше, смертність зростає, тривалість життя скорочується. Це реальність, яку складно заперечувати.
До цього додається війна. Масова міграція, окупація частини територій, втрати населення - усе це прямо або опосередковано б’є по статистиці. Частина людей виїхала, частина просто зникла з офіційних реєстрів. У підсумку цифри повільно, але впевнено повзуть вниз.
Пенсійна реформа як фільтр
Є й інший фактор, менш очевидний, але не менш важливий. Це вимоги до страхового стажу.
Пенсійна реформа, яка стартувала ще у 2017 році, працює не як різкий обвал, а як сито. Щороку умови стають жорсткішими, і пройти крізь них можуть не всі.
Якщо коротко по фактах:
- у 2026 році, щоб вийти на пенсію в 60 років, потрібно мати щонайменше 32 роки страхового стажу;
- до 2028 року планка підніметься до 35 років.
Для багатьох це виглядає як марафон без фінішу. Не вистачає кількох років стажу - доведеться працювати далі. У 63 або навіть у 65 років. І таких людей чимало.
Чому "нових" пенсіонерів стає менше
У результаті система ніби сама стримує приплив нових пенсіонерів. Формально ніхто нічого не забороняє. Але на практиці умови такі, що частина людей просто не доходить до пенсії в 60.
Фактично, щоб вийти на заслужений відпочинок вчасно, потрібно почати стабільно працювати й платити внески приблизно з 25 років - і без довгих перерв. А це, якщо подивитися на реальне життя, далеко не завжди можливо.
Хтось працював неофіційно. Хтось втрачав роки через кризи, переїзди, війну. І всі ці "дірки" у стажі потім дуже боляче дають про себе знати.
Статистика без емоцій, але з наслідками
На папері це виглядає як акуратні таблиці та відсотки. У житті - як відкладений вихід на пенсію, продовження роботи без вибору і постійне відчуття, що правила гри змінюються швидше, ніж люди встигають до них пристосуватися.
Кількість пенсіонерів скорочується. Причини різні, але разом вони складаються в один доволі жорсткий тренд, який навряд чи зупиниться сам по собі.