Іноді здається, що мозок у літньому віці починає працювати повільніше просто тому, що навколо стає менше новизни. Менше несподіванок, менше дрібних клопотів, які змушують крутити головою в різні боки. А от коли в житті з’являються онуки - спокій, м’яко кажучи, закінчується. І, як виявилося, це може піти на користь.
Науковці звернули увагу на доволі життєву річ: бабусі й дідусі, які час від часу няньчать онуків, показують кращі результати у тестах на пам’ять та мислення. Не на рівні рекордів, звісно, але помітно краще за тих, хто до дитячої метушні не долучається взагалі.
Що саме перевіряли вчені
Дослідники взяли дані майже трьох тисяч людей старшого віку з британського довготривалого дослідження старіння. Усім учасникам було за 50, середній вік - близько 67 років. Протягом кількох років їх тричі опитували та ганяли через різні завдання для мозку.
Людей розпитували детально:
- чи доглядали вони за онуками протягом року;
- як часто це робили;
- що саме входило в їхні обов’язки.
Туди зараховували все: від нічних чергувань біля ліжечка й поїздок у школу до спільних ігор, приготування обідів і допомоги з домашніми завданнями.
Пам’ять і швидкість слів
Коли порівняли результати тестів, картина вийшла доволі цікава. Ті, хто мав справу з онуками, краще запам’ятовували інформацію і швидше підбирали слова під час розмови. Тобто не зависали на пів хвилини, шукаючи потрібне формулювання, а тримали темп, як у жвавій кухонній бесіді.
Особливо помітним був ефект у бабусь: з роками їхні когнітивні показники просідали повільніше, ніж у жінок, які не були залучені до догляду за дітьми родини.
Важлива не кількість, а сам факт участі
І тут найцікавіше. Виявилося, що вирішальну роль відіграє не те, скільки годин на тиждень ви проводите з онуками. І навіть не те, чи ви возите їх на гуртки, чи просто граєтеся в кубики.
Як пояснила керівниця дослідження Флавія Черекеш: