У Раді пропонують заснувати День української музики: що стоїть за ініціативою

В Україні може з’явитися ще одна дата в календарі - День української музики. Ідея вже не на рівні кухонних розмов: її розглянули в Комітеті Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики. Про це повідомила пресслужба комітету.

Представники музичної спільноти самі звернулися до народних депутатів із пропозицією. Серед них - Українська агенція з авторських та суміжних прав. Мовляв, індустрії потрібен свій день. Не лише для концертів і пафосних слів, а й для підбиття підсумків, обговорення проблем, планів, підтримки авторів.

Чому саме вересень

Пропонують визначити датою третю суботу вересня. Не випадково. Саме у вересні 1989 року в Чернівцях відбувся фестиваль "Червона рута" - подія, яка для багатьох стала символом культурного пробудження.

Тоді, ще за радянських часів, українська сцена ніби різко вдихнула повітря. Пісні з виразним громадянським звучанням, жива українська мова, синьо-жовті прапори - усе це вперше вийшло з напівпідпілля на велику сцену. І це було відчутно. Атмосфера - напружена, але піднесена.

До речі, під час закриття фестивалю вперше публічно пролунала пісня "Ще не вмерла Україна", яка згодом стала державним гімном. А гасло "Слава Україні" звучало вже не пошепки. Поет Іван Малкович пізніше згадував, що саме той фестиваль "запалив іскру незалежності".

Хто стоїть за ініціативою

Голова підкомітету з питань музичної індустрії Олександр Санченко пояснив, що звернення надійшло від професійної спільноти. Ідею підтримали колеги по комітету.

За словами Миколи Княжицького, питання можна врегулювати в межах ширшого законопроєкту про пам’ятні дати та професійні свята. Але, як він зауважив, це не заважає вже зараз зареєструвати окрему постанову.

Ідея правильна, знак позитивний, і держава має демонструвати підтримку української музики, - сказав Княжицький.

Тобто мова не лише про формальність. Це ще й сигнал: музика - не фон, а частина державної політики та культурної ідентичності.

"Червона рута" як точка відліку

Фестиваль 1989 року відкрив ширшій аудиторії цілу хвилю нових виконавців. Василь Жданкін, Андрій Миколайчук, Марія Бурмака, сестри Тельнюк, Сестричка Віка. Гурти "Брати Гадюкіни", "Кому вниз", "Рутенія" - тоді це звучало свіжо, навіть зухвало.

Окрім музики, відродився інтерес до української поезії, зокрема до авторів "Розстріляного відродження". І це важливо, бо культурний процес тоді не обмежувався сценою - він торкався літератури, історії, самоусвідомлення.

Є й інший бік. За спогадами організаторів, на фестивалі були присутні представники КДБ. Фіксували виступи, стежили за символікою, за реакцією публіки. Контроль був відчутний. Але подію це не зупинило.

Фестиваль відбувся. І став однією з тих культурних хвиль, які згодом вилилися у відновлення незалежності.

Ініціативу планують оформити як законодавчу - від імені членів комітету. Над системою професійних свят працюють спільно з Міністерством культури. Тож якщо все піде за планом, у календарі з’явиться ще одна дата - без зайвої помпезності, але з символічним змістом.