Повномасштабна війна спричинила найбільшу хвилю виїзду українців за кордон за всю новітню історію. Мільйони людей досі живуть у країнах ЄС на підставі тимчасового захисту. Але дія цієї моделі закінчується у 2027 році.
Це означає перехід на звичайні міграційні правила кожної країни окремо. А вони різні. Десь це вимоги до доходу, десь - підтвердження стабільної роботи чи довгострокового контракту. Для частини українців це стане випробуванням.
Як пояснює Роксолана Авраменко, країни ЄС вже шукають власні механізми переведення українців на постійні статуси.
І саме тут, теоретично, для України відкривається шанс на повернення частини громадян.
Кому в Європі потрібні українці
Попри політичні дискусії, інтерес до українців у ЄС є. Польща давно інтегрувала українців у свій ринок праці - це і промисловість, і сервіс, і малий бізнес. Чехія та Словаччина зацікавлені у медиках, бо самі втрачають фахівців через відтік до заможніших країн.
Німеччина більше потребує працівників у сфері догляду та менш кваліфікованої праці.
Втім, не всюди міграційна політика достатньо гнучка. Частина українців змушена працювати нижче своєї кваліфікації. У довгостроковій перспективі це може вплинути на рішення - залишатися чи повертатися.
Чи критичний кадровий дефіцит в Україні
Поки що - ні. Через війну частина економіки фізично не працює в повному обсязі. Попит на працівників є, бізнес говорить про нестачу кадрів, але системної катастрофи немає.
Інша річ - майбутнє. Якщо безпекова ситуація покращиться і економіка почне активніше відновлюватися, потреба у людях різко зросте. І тоді питання повернення стане не абстрактним, а дуже практичним.
Стратегія повернення: акцент на зв’язок
Держава декларує підготовку стратегії повернення та підтримки зв’язку з українцями за кордоном. Ідея не в масовому одномоментному приїзді, а у збереженні контакту.
Дослідження показують: діти, які навчаються з українознавчим компонентом і підтримують соціальні зв’язки з Україною, частіше думають про повернення.
Тобто мова не лише про економіку, а й про відчуття належності.
Скільки людей планують повернутися
За даними Центру економічної стратегії, нині 43% українців за кордоном заявляють, що "точно" або "скоріше" планують повернутися. У 2022 році таких було близько 70%, але з часом цифра зменшувалася. Тепер вона хоча б стабілізувалася.
Водночас приблизно 36% уже схиляються до того, що залишаться за кордоном.
Головна умова повернення - безпека.
Тимчасові покращення не сприймаються як достатній аргумент.
Другий блок - економіка. За кілька років багато українців інтегрувалися: вивчили мову, отримали роботу, стабілізували доходи. Рішення про повернення дедалі частіше виглядає як раціональне порівняння можливостей.
Окреме питання - житло. Руйнування і скорочення житлового фонду залишаються серйозним бар’єром.
Демографія і робоча сила
Приблизно третина українців за кордоном - це діти. Вони швидко інтегруються у нові освітні системи, і це впливає на довгострокові плани родин.
Прогнози свідчать: населення на підконтрольних територіях може триматися на рівні близько 30 мільйонів до 2036 року. Але структура зміниться - зростатиме частка людей 65+, а економічно активне населення скорочуватиметься.
Один із можливих варіантів - залучення іноземних працівників. За словами Іпполітової, це "цілком реалістичний варіант". Йдеться переважно про країни Азії та Африки.
Тобто вибір непростий: стимулювати повернення, адаптуватися до нової демографії або активніше відкриватися для зовнішньої міграції. Найімовірніше, доведеться поєднувати всі ці підходи.