У Верховній Раді України зареєстрували законопроєкт №15039, який може суттєво змінити сам принцип визнання дітей постраждалими від війни. Документ передбачає просту, але водночас масштабну річ: автоматично надавати статус дитини, що постраждала внаслідок воєнних дій, усім, хто під час повномасштабної агресії не досяг 18 років.
Тобто без довгих довідок, без доведення конкретної шкоди. Факт життя в умовах війни - уже підстава.
Що саме пропонують змінити
Йдеться про зміни до закону "Про охорону дитинства". Зараз усе працює трохи інакше: щоб отримати статус, потрібно підтвердити конкретні обставини - поранення, перебування в зоні бойових дій, інші формальні речі. І от тут виникає питання. А якщо дитина не була під прямим обстрілом, але два роки спить під сирени? Якщо вона вчиться онлайн через постійні тривоги, якщо батьки на фронті, якщо переїзд за переїздом? Формально - не постраждала. По факту… ну ви розумієте.
Новий підхід пропонує змінити саму логіку. Не доводити, що війна торкнулася дитини, а визнати, що вона торкнулася всіх. У законопроєкті прописано, що визначення "дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій" викладуть у новій редакції - і воно автоматично поширюватиметься на всіх неповнолітніх у період війни. Статус надаватимуть органи опіки та піклування за місцем звернення або виявлення. Тобто механізм буде, але без індивідуального "доведіть, що вам було боляче".
Чому виникла така ідея
До речі, автори посилаються на дані UNICEF. Цифри там не з легких: понад третина дітей відчули прямий або непрямий вплив війни, 73% говорять про постійне відчуття небезпеки, більше половини - про сум і безпорадність. І це офіційна статистика. А є ще ті, хто мовчить. У пояснювальній записці наголошується, що навіть якщо дитина не бачила фронту на власні очі, постійні тривоги, зірвані уроки, життя в режимі "чекаємо новин" - це теж травма. Можливо, не така видима, але від того не менш реальна.
У чому проблема чинної системи
Зараз стаття 30-1 закону не дає чіткого переліку, хто саме вважається постраждалим. Багато що визначається підзаконними актами, і через це - різна практика в різних регіонах. Десь статус надають активніше, десь обережніше. У підсумку його здебільшого отримують діти з підтвердженими пораненнями або ті, хто був у зоні бойових дій. Інші - ніби й осторонь, хоча війна в їхньому житті була щодня.
Що зміниться у разі ухвалення
Якщо законопроєкт ухвалять, статус стане універсальним для всіх неповнолітніх, які жили під час повномасштабної агресії. Ініціатори вважають, що це створить єдину правову основу для соціального захисту - як зараз, так і після війни, коли країна відновлюватиметься. Тобто держава фактично скаже: ми визнаємо, що це покоління виросло у війні. І не будемо міряти, кому було гірше.
Чи змінить це щось на практиці - покаже голосування і подальша реалізація. Але сама постановка питання вже інша. Не про окремі випадки. Про всіх.