Фото: Інтернет магазин ДАНА
Чи помічали ви, що новий глиняний посуд, який тільки-но приїхав із майстерні, пахне якось особливо? Це аромат сухої землі та далекого багаття. Але щоб цей глечик чи макітра стали справжніми помічниками, а не просто прикрасою, з ними треба познайомитися ближче. Глина - матеріал неймовірно вдячний, проте вона вимагає певної поваги ще до того, як у ній опиниться перша порція борщу чи каші. Це не той випадок, коли можна просто сполоснути обновку під краном і ставити на плиту. Тут прихована ціла наука, що передавалася від бабусь до онуків, і в ній стільки любові до побуту, що мимоволі починаєш вірити в особливу душу цих речей.
Перше, що варто зробити з новим «членом родини» - це загартування. Не бійтеся, це зовсім не складно. Просто занурте посудину в глибоку миску з холодною водою на годину-півтори. Навіщо це потрібно? Пориста структура глини має насититися вологою, щоб під час готування вона не забирала соки з вашої страви. Більш того, таке «купання» робить стінки міцнішими. А якщо ви хочете, щоб горщик служив десятиліттями, наші предки радили проварити його у воді з додаванням оцту або солі. Це такий собі іспит на витривалість, після якого кераміка стає майже незворушною до кулінарних викликів. Чи не здається вам, що в цьому є щось від створення справжнього домашнього оберега?
Коли ж трапеза завершена, а посуд вимитий, виникає питання: куди його сховати? І тут криється найбільша помилка сучасних господинь. Глина не терпить задухи. Якщо ви щільно закриєте вологий горщик кришкою і поставите в темну кухонну шафу, він почне «сумувати» і видавати неприємний запах. В ідеалі, такий декор має стояти на відкритому повітрі. Колись у селах глечики просто вивішували на тин - і це було не лише для краси. Сонце та вітер дезінфікували пори, наповнюючи посуд чистою енергією. Звісно, у квартирі ми не будемо будувати тин, але полиця, що добре провітрюється, стане ідеальним варіантом.
Ось кілька теплих порад, як організувати побут із керамікою, щоб вона завжди залишалася як новенька:
- Ніколи не зберігайте глиняний посуд із закритою кришкою - покладіть поруч паперову серветку або шматочок чистого полотна, щоб залишки вологи могли вільно випаровуватися;
- Якщо ви рідко користуєтеся макітрою, покладіть всередину дрібку сухої лаванди або полину - це вбереже від появи затхлості та додасть ледь помітного приємного аромату;
- Намагайтеся не ставити горщики занадто близько до спецій із різким запахом, адже глина, як губка, з часом може «запам’ятати» аромат зіри чи гвоздики, навіть якщо ви їх туди не клали.
Наші пращури вірили, що глиняний посуд не можна передавати в чужі руки надовго, бо він звикає до енергетики одного дому. Можливо, в цьому є частка правди, бо коли береш у руки улюблену миску, відчуваєш якесь особливе тепло, що розливається по тілу. Це відчуття спокою та впевненості, що все вдома на своїх місцях. Догляд за такими речами - це не рутина, а спосіб уповільнити шалений темп життя. Тож нехай ваші горщики дихають на повні груди, стоять на світлих полицях і щоразу нагадують про те, що справжній затишок не купується, а створюється дбайливими руками та відкритим серцем. Ви ж теж відчуваєте цю різницю?
