Абсурд "кошика бідності": чому український прожитковий мінімум застарів

Розрив між цифрами на папері та тим, що справді потрібно людині для нормального життя, стає дедалі помітнішим. Український прожитковий мінімум — один із яскравих прикладів такої різниці.

На папері все виглядає ніби й пристойно: у 2025 році "мінімалка для виживання" офіційно дорівнює 2920 гривень. Але якщо копнути глибше — стає трохи моторошно. Бо цей мінімум малюють, спираючись на список речей і послуг, складений ще тоді, коли мобільний телефон був дивиною.

Щоб уявити цей абсурд, вистачить кількох деталей. Два костюми мають слугувати людині сім років. Одна подушка — п'ятнадцять. А стаціонарний телефон — аж двадцять. Це ніби "кошик бідності", що давно не відповідає реальності.

Натомість реальна мінімальна сума, яку обраховує Мінсоцполітики, у кілька разів більша — понад 8000 гривень. Про таку розбіжність нещодавно написав Данило Гетманцев — депутат від "Слуги народу", котрий очолює податковий комітет Ради. Він прямо каже: прожитковий мінімум має бути живим стандартом, а не просто цифрою для штрафів і окладів.

У чому ж корінь проблеми

• По-перше, цей споживчий набір застарів, як старий телевізор з антенами. Він не враховує інтернет, смартфон, побутову техніку. Зате досі передбачає 25 хвилин міського дзвінка на місяць.
• По-друге, державі вигідно тримати мінімум низьким — що менший ПМ, то менше витрат із бюджету. Така арифметика дає можливість використовувати його як умовний "технічний коефіцієнт" для понад 180 різних розрахунків, більшість з яких не мають прямого зв'язку з реальним рівнем бідності.
• По-третє, кожного року цей розрив між "офіційним" і фактичним ПМ тільки зростає. Через це страждають ті, кому найскладніше — пенсіонери, родини з дітьми, малозабезпечені.

А як роблять інші

В Євросоюзі головним захисником людей від злиднів є мінімальна зарплата. Вона така, щоб можна було не виживати, а жити — хай і без розкошів. У Польщі чи Словаччині ПМ лишився, але використовується лише як поріг бідності, а не база для всіх штрафів чи посадових окладів.

В Україні хочуть іти подібним шляхом. Гетманцев каже: пора перестати чіпляти до ПМ усе підряд. Його функція — визначати, хто справді потребує допомоги. І ще одне — треба оновити той споживчий набір, який згадає не тільки костюм і подушку, а й інтернет, мобільний зв’язок, навіть нову подушку кожні 5-7 років.

Для цього вже готують закони. Пакет документів зареєстровано у Раді ще 11 липня. Там пропонують:

• замінити ПМ на окрему базову величину для посадових окладів, розміром не менше 3470 грн;
• для штрафів і зборів запровадити окрему ставку — з 2026 року не менше 3028 грн.

Все це має прибрати абсурд, коли стара подушка і стаціонарний телефон досі впливають на зарплати вчителів чи суддів. А головне — зробити прожитковий мінімум тим, чим він і має бути: гарантією нормального рівня життя, а не просто рядком у бюджеті.

Перерахунок прожиткового мінімуму — не про цифри, а про людей. Без оновлення він так і лишатиметься символом минулого, що нічого не гарантує.