
Політичний жест, а не реальне вирішення: експерти про газ з Азербайджану

Після зимового дефіциту газу через атаки на енергетичну інфраструктуру, Україна шукає нові джерела енергоносіїв. І ось – крок у цьому напрямку: почались тестові поставки азербайджанського газу через Трансбалканський коридор. Але чи справді це зміцнить нашу енергетичну безпеку?
Газ з Азербайджану: як і навіщо
"Нафтогаз України" підписав угоду з азербайджанською компанією SOCAR. Поставки йдуть маршрутом через Болгарію та Румунію, у реверсному режимі по Трансбалканському газопроводу. Колись цей маршрут використовувався Росією, а тепер — без її участі.
Цей крок виглядає стратегічним, хоча поки обсяги — мізерні. За словами джерел, Україна наразі отримує близько 20 млн кубометрів газу. Це менше 1% від річної потреби країни.
Що кажуть експерти
Аналітики прямо: про енергетичну незалежність тут говорити рано. Ці поставки — скоріше політичний жест, а не реальний вихід із кризи.
- Володимир Омельченко, Центр Разумкова: обсяги мінімальні, і на них не варто покладати великі надії.
- Олександр Харченко, Центр досліджень енергетики: "це радше демонстрація — показати Європі, що ми шукаємо альтернативу Росії".
До того ж Азербайджан не має великих вільних обсягів газу. Усе, що видобувається, вже або експортується, або використовується всередині країни.
Ключова проблема — гроші
Навіть якщо джерел газу буде більше, Україні потрібні кошти на його закупівлю. Частину кредитів вже вдалося залучити — йдеться про €250 млн від держбанків і потенційно ще €700–800 млн від ЄБРР та ЄІБ.
Та навіть маючи фінансування, важливо — де купувати. Спотові європейські ринки — найдорожчий варіант. Більш вигідні довгострокові контракти з виробниками на кшталт США чи Катару. Але тут у нас обмежені можливості через недостатню інтеграцію в ринок ЄС.
Азербайджанський газ — це радше сигнал, ніж вирішення. Він показує напрямок, але не дає гарантій. Для енергобезпеки потрібна системна робота: диверсифікація постачання, модернізація інфраструктури та, найголовніше, фінансова стабільність.